Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Костецький Володимир Миколайович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Костецький Володимир Миколайович
Remove ads

Володи́мир Микола́йович Косте́цький (18 листопада (1 грудня) 1905(19051201), с. Ховми, Борзнянський район, Чернігівська область 26 травня 1968, Київ) український живописець.

Коротка інформація Костецький Володимир Миколайович, При народженні ...

Народний художник УРСР (1960), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1967).

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 18 листопада за старим стилем (1 грудня за новим) 1905 року у с. Ховми Чернігівської губернії в сім'ї селекціонера-біолога Костецького Миколи Даниловича і викладачки дворянського походження Тичини Олександри Миколаївни. Батько у той час працював викладачем в школі садоводства і виноградарства у Борзні, товаришував із завідувачем школи Ферапонтом Петровичем Саєнко, тож їх сини Володимир Костецький та Олександр Саєнко разом навчались, а згодом обидва обрали професію художника (яку також обрали їх діти та онуки).[1]

Батьки, помітивши схильність Володимира до малювання, домовились про приватне навчання з випускником Петербургської Академії мистецтв Андроником Лазарчуком, учнем В. Маковського (починаючи з 1918),[2], досвідченим педагогом і видатним митцем. Навчання часто переривалось через лихоліття Громадянської війни та елементарну нестачу коштів. Проте любов Костецького до Рембрандта та інтерес до реалістичної традиції іде саме з цих студій.

У період з 1922 по 1928 навчався у Київському державному художньому інституті, майстерні Федора Григоровича Кричевського. З 1937 працював викладачем у цьому ж закладі там же (професор з 1947).З 1940 — член КПРС.

У роки Другої світової війни в 19411945 рр. виконував плакати, листівки, портретні малюнки.

  • 1960 р.-отримав звання Народного художника УРСР.
  • 1967 р.- член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.

Серед відомих учнів художники Василь Забашта, Леонід Капітан, В. Ба­бенцов, Т. Голембієвська та інші.

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива
Thumb
„Повернення“, Костецький

В. Костецький відомий головним чином завдяки жанровим композиціям. Найкращі твори Костецького відрізняються ретельністю розробки сюжету, психологічною переконливістю характерів („Допит ворога“, 1937, „Повернення“, 1947, „Вручення партійного квитка“, 2-й варіант, 1959, — все в Музеї українського образотворчого мистецтва УРСР, Київ).

Ігор Шаров зазначає, що ескіз до картини „Повернення“ Костецький став розробляти ще 1943 року. В одній з найперших замальовок було закладено основи композиційної побудови твору. Солдат стоїть біля розчинених дверей у свою квартиру. Дві жіночі руки охопили його, а знизу до батька пригорнувся маленький син. Мати солдата виглядає з відчинених дверей. Так само, на одну добу 1941 року побував удома в Києві і сам художник. Отож картина пронизана глибокими почуттями, хвилююча і водночас драматично-лірична. Композиція „Повернення“ надзвичайно лаконічна, в ній немає жодної зайвої деталі. Картина вселяла впевненість у перемозі, надію на радість зустрічі, повернення. Картину було номіновано тна Сталінську премію, але вождю вона не сподобалась.[3]

Твори художника зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, Сімферопольському ХМ, Музеї Нац. академії образотвор. мист-ва та арх-ри, ДТГ (Москва), приватних колекціях .

Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медалями.

Remove ads

Родинні стосунки

Був тричі одружений, мав шестеро дітей.

Перша дружина з дітьми емігрувала у Австралію.

Друга дружина скульптор Новокрещенова Галина Миколаївна (1919—1970), автор монументів російським письменникам — Л. Толстому, Ф. Достоєвському, М. Горькому.[4]

Третя дружина скульптор Субботіна Антоніна Іванівна (1924—2013)  — член Спілки Художників СРСР[5].

Діти:

  • Від першого шлюбу — Олександра, Ілля та Іван (усі — громадяни Австралії.)
  • Від другого шлюбу — Дмитро та художник Олександр Костецький (1954—2010).
  • Від третього шлюбу — Ольга Володимирівна Костецька (народилася 1 квітня 1955, закінчила Київський Державний Художній Інститут).

Помер 26 травня 1968 року в Києві від інсульту. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

(20 вересня 2013 померла його остання дружина Суботіна Антоніна Іванівна).[5], яка була похована поруч із чоловіком.

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads