Стенлі Метьюз

Сте́нлі Ме́тьюз (англ. Stanley Matthews: 1 лютого 1915, Генлі, Англія — 23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський футболіст. Його вважають одним з найвидатніших гравців у історії англійського футболу, він став першим футболістом, який удостоївся лицарського звання. Відомий своєю джентльменською поведінкою. Зіграв більше 700 ігор і не отримав жодного попередження. Його також було занесено до Англійської футбольної зали слави (англ. English Football Hall of Fame) у 2002 році.

Стенлі Метьюз
Стенлі Метьюз
Стенлі Метьюз у 1962 році
Особисті дані
Народження	1 лютого 1915(1915-02-01)
	Генлі, Стаффордшир, Англія
Смерть	23 лютого 2000(2000-02-23) (85 років)
	Сток-он-Трент, Англія
Зріст	174 см
Вага	69 кг
Прізвисько	Чарівник дриблінгу, Перший джентльмен футболу
Громадянство	Англія
Позиція	правий крайній нападник, правий атакувальний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932—1947 «Сток Сіті» 259 (51) 1947—1961 «Блекпул» 379 (17) 1961—1965 «Сток Сіті» 59 (3) Всього 697 (71)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1934–1957  Англія 54 (11)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1967—1968 «Порт Вейл»
Звання, нагороди
Нагороди	Ontario Sports Hall of Famed
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Прославився своїм футбольним довголіттям — дебютувавши за національну збірну Англії у 19 річному віці, він виступав за неї протягом 23 років (до і після Другої світової війни), брав участь у чемпіонаті світу 1950 року. Останню гру за збірну Англії провів у 1957-му, у 42-річному віці. Історичний, перший лауреат «Золотого м'яча» (1956) — цю нагороду для найкращого футболіста Європи Меттьюз отримав у 41-річному віці. Розширив діапазон дій крайнього нападника — він відзначався точними пасами, високою швидкістю і дриблінгом. Рідко грав головою і лівою ногою. До того крайні нападники діяли значно шаблонніше і простіше.

Біографія

Народився в сім'ї англійського боксера Джека Метьюза, який виступав у найлегшій вазі, був третім з його чотирьох синів. З дитинства виявляв хороші здібності до спортивних ігор. В дитинстві вболівав за Порт Вейл, який був одвічним суперником Сток Сіті. У 13 років він зіграв перший міжнародний матч на рівні шкільних команд, після чого був помічений клубом «Сток Сіті», куди був зарахований на канцелярську посаду після закінчення школи.

До 17 років він пробився до основного складу команди. У 20 років він одружився з дочкою свого тренера — Джиммі Волленса, з яким незабаром відкрив спільний магазин. Дебютував за збірну Англії 29 вересня 1934 року в грі проти Уельсу (4:0). Всього за збірну провів 54 матчі, в тому числі, один на чемпіонаті світу 1950 року, і два на чемпіонаті світу 1954 року. Останній матч провів 15 травня 1957 року в рамках відбіркового турніру до чемпіонату світу 1958 року. На той момент йому було 42 роки і 102 дні і це рекорд для збірної Англії. Також рекордним за тривалістю є весь період його виступів за першу команду країни (1934—1957, майже 23 роки).

Друга світова війна перервала кар'єру футболіста з 24 до 30 років, а сам Метьюз вступив в ряди Королівських ВПС, служив під Блекпулом. Однак, це не завадило йому провести 29 неофіційних матчів, забивши 2 м'ячі, за збірну Англії і взяти участь в 1943 році в розгромі шотландців (8:1) в Манчестері. Також він брав участь у матчах регіональних ліг, на запрошення таких клубів, як «Арсенал», «Кру Александра», «Манчестер Юнайтед», «Рейнджерс», «Рексем», «Грінок Мортон», «Стенхаузмур» та Блекпул".

Стенлі Метьюз після перемоги у фіналі Кубка Англії 1953 року.

У 1947 році він орендував приватний готель у Блекпулі і перейшов до місцевого однойменного клубу, який викупив його 10 травня за 11 500 £. Стадіон команди «Блумфілд Роуд» розташовувався зовсім неподалік від неї. У 1948 році Метьюза визнали футболістом року в Англії (звання було присуджене вперше в історії). У нападі він склав сильний тандем з центрфорвардом Стеном Мортенсеном, для якого створював безліч небезпечних моментів. Тренер клубу Джо Сміт говорив Метьюзу: «Багато вважатиме мене божевільним, але хоч тобі і 37 років, я вважаю, що найкращий свій футбол ти ще не показав»^[1].

Фінал кубка Англії 1953 року, в якому «Блекпул» переграв «Болтон Вондерерз» (4:3), був названий ім'ям Метьюза, хоча хет-триком відзначився саме Мортенсен. У 1956 році Стенлі став першим володарем Золотого м'яча.

У 1961 році нападник повернувся в свій рідний клуб, за який провів ще чотири сезони. Про високий рівень його гри в ті роки говорить хоча б повторне визнання його футболістом року в Англії в 1963 році, і це при тому, що команда виступала у другому по силі дивізіоні, ставши його чемпіоном. 6 лютого 1965 року Стенлі, якому за 5 днів до цього виповнилося 50 років, після річної перерви, пов'язаної з травмою коліна, знову вийшов на поле. Цей матч, в якому «Сток Сіті» переграв «Фулгем» (3:1), став останнім його офіційним матчем, причому, він забив гол. У тому ж році закінчив кар'єру, попрощавшись з футболом на домашньому стадіоні «Сток Сіті» «Вікторія Граунд». У прощальному матчі брали участь такі зірки світового футболу, як Альфредо Ді Стефано, Йозеф Масопуст, Ференц Пушкаш і Лев Яшин^[2]. Королева Єлизавета II надала йому тоді лицарський титул, який вперше був присвоєний футболістові.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Клуб	Чемпіонат			Національний кубок			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1931—1932	«Сток Сіті»	2Д	2	0	КА	0	0	2	0
1932—1933		2Д	15	1	КА	0	0	15	1
1933—1934		1Д	29	11	КА	4	4	33	15
1934—1935		1Д	36	10	КА	1	1	37	11
1935—1936		1Д	40	10	КА	5	0	45	10
1936—1937		1Д	40	7	КА	2	0	42	7
1937—1938		1Д	38	6	КА	3	0	41	6
1938—1939		1Д	36	2	КА	2	0	38	2
1939—1940		1Д	3	0	—	—	—	3	0
1945—1946		—	—	—	КА	8	0	8	0
1946—1947		1Д	23	4	КА	5	1	28	4
1947—1948	«Блекпул»	1Д	33	1	КА	6	0	39	1
1948—1949		1Д	25	3	КА	3	0	28	3
1949—1950		1Д	31	0	КА	3	0	34	0
1950—1951		1Д	36	0	КА	8	0	44	0
1951—1952		1Д	18	1	КА	1	0	19	1
1952—1953		1Д	20	4	КА	7	1	27	5
1953—1954		1Д	30	2	КА	7	0	37	2
1954—1955		1Д	34	1	КА	1	0	35	1
1955—1956		1Д	36	3	КА	1	0	37	3
1956—1957		1Д	25	2	КА	4	0	29	2
1957—1958		1Д	28	0	КА	1	0	29	0
1958—1959		1Д	19	0	КА	6	0	25	0
1959—1960		1Д	15	0	КА	0	0	15	0
1960—1961		1Д	27	0	КА	1	0	28	0
1961—1962		1Д	2	0	КА	2	0	2	0
Усього за «Блекпул»			379	17		49	1	428	18
1961—1962	«Сток Сіті»	2Д	18	2	КА	3	1	21	2
1962—1963		2Д	31	1	КА	0	0	31	1
1963—1964		1Д	9	0	КА	4	1	13	1
1964—1965		1Д	1	0	КА	0	0	1	0
Усього за «Сток Сіті»			318	54		37	8	355	62
Усього за			697	71		86	9	783	80

Статистика виступів за збірну

Характеристика гравця

На відміну від багатьох гравців того часу, Метьюз пильно стежив за своєю фізичною формою, регулярно здійснював пробіжки, підтримував здорову вагу, не пив^[3] і не курив^[4]. Він також серйозно ставився до підбору екіпіровки^[5].

Жодного разу за кар'єру Метьюз не отримав жодного попередження^[6], незважаючи на те, що проти нього самого регулярно грали жорстко або навіть грубо^[7].