Альфредо Ді Стефано

Альфре́до Ді Сте́фано Лаулє́ (ісп. Alfredo Stéfano Di Stéfano Laulhé); 4 липня 1926, Буенос-Айрес, Аргентина — 7 липня 2014, Мадрид, Іспанія) — аргентино-іспанський футболіст італійського походження, нападник, тренер. Всього в 521 матчі національних чемпіонатів забив 377 голів.

Альфредо ді Стефано
Альфредо ді Стефано
Особисті дані
Повне ім'я	Альфредо Стефано ді Стефано Лаулє
Народження	4 липня 1926(1926-07-04)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть	7 липня 2014(2014-07-07) (88 років)
	Мадрид
Поховання	кладовище Альмуденаd[1]
Зріст	178 см
Вага	75 кг
Громадянство	Аргентина  Іспанія  Колумбія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1943–1945 «Рівер Плейт» 1 (0) 1946–1947 →  «Уракан» 25 (10) 1947–1949 «Рівер Плейт» 65 (49) 1949–1953 «Мільйонаріос» 101 (90) 1953–1964 «Реал Мадрид» 282 (216) 1964–1966 «Еспаньйол» 47 (11)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1947 Аргентина 6 (6) 1949-1952 Колумбія 4 (0) 1957–1962 Іспанія 31 (23)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1967–1968 «Ельче» 1969–1970 «Бока Хуніорс» 1970–1974 «Валенсія» 1974 «Спортінг» 1975–1976 «Райо Вальєкано» 1976–1977 «Кастельйон» 1979–1980 «Валенсія» 1981–1982 «Рівер Плейт» 1982–1984 «Реал Мадрид» 1985 «Бока Хуніорс» 1986–1988 «Валенсія» 1990–1991 «Реал Мадрид»
Звання, нагороди
Нагороди	Трофей Пічічі (1954) Трофей Пічічі (1958) Трофей Пічічі Трофей Пічічі (1956) Трофей Пічічі (1959) Трофей Пічічі (1957) Почесні громадяни Буенос-Айреса (2003)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший іспанський футболіст 50-річчя (1954—2003).

Ігрова кар'єра

Однаково успішно грав і в захисті, і в нападі, і в півзахисті. Віртуозний технік, природжений бомбардир і організатор атак. Індивідуал до мозку костей, він не цурався й командних дій, коли того потребував результат.

Ді Стефано народився в Аргентині в 1926 році. Став одним із учасників легендарної «Машини» «Рівер-Плейта». Наприкінці 1940-х років аргентинський футбол потрясла сильна криза, багато футболістів виїхали за кордон, в основному, в багату Колумбію. У цій країні тоді склалась найсильніша Ліга у світі й ті часи заведено називати «Ель Дорадо» колумбійського футболу, золотою епохою. Головною командою в ті часи був столичний «Мільйонаріос», до якого і приєднався Ді Стефано. У 1950-і роки за ним почалось полювання з боку іспанських грандів — «Барселони» і «Реала». Зрештою талановитий бомбардир попав в «Реал», щоб зробити цю команду і своє ім'я легендарними. 20 років «Реал» не міг виграти першість Іспанії. З Ді Стефано ж команда стала штампувати чемпіонські титули один за одним. 5 перемог в Кубку Чемпіонів і в кожному із фіналів Ді Стефано обов'язково забивав по голу, а в 1960 році зробив хет-трик в легендарному матчі з франкфуртським «Айнтрахтом» — матчі, який ввійшов в історію футболу як один із найвидовищніших.

У 1963 році саме ді Стефано довірили капітанську пов'язку збірної світу, яка проводила матч зі збірнею Англії на честь століття англійського футболу. У зіркову команду, крім нього, входили Копа, Пушкаш, Еусебіу, Лоу. Ворота в першому таймі захищав Лев Яшин, який не пропустив жодного м'яча, в другому — югослав М. Шошкіч. Виграли англійці з рахунком 2:1.^[2]

Через декілька років завершив кар'єру футболіста в скромному «Еспаньйолі».

Тренерська діяльність

Тренував:

• «Ельче» (1967—1968)
• «Бока Хуніорс» (1969—1970, чемпіон Аргентини)
• «Валенсія» (1970—1974, 1978—1980). Під його керівництвом ця команда ставала чемпіоном Іспанії (1970–1971, 1978–1979), володарем Кубка Іспанії (1978–1979), переможцем Кубка Кубків (1979–1980).
• «Рівер Плейт» (1980—1982 — чемпіон Аргентини в 1981—1982)

Ді Стефано також тренував такі команди, як «Спортінг» (Лісабон) (1974—1975), «Райо Вальєкано» (1976—1977), «Кастельйон» (1977—1978), «Реал Мадрид» (1982—1983).

Титули

• Чемпіон Південної Америки: 1947
• Переможець Кубка європейських чемпіонів (5): 1956, 1957, 1958, 1959, 1960
• Володар Міжконтинентального кубка з футболу (1): 1960
• Володар Латинського кубка (2): 1955, 1957
• Чемпіон Аргентини (1): 1947
• Чемпіон Колумбії (3): 1949, 1951, 1952
• Чемпіон Іспанії (8): 1954, 1955, 1957, 1958, 1961, 1962, 1963, 1964
• Володар Кубка Іспанії (1): 1962

Індивідуальні нагороди

• Володар «Золотого м'яча» найкращого футболіста Європи: 1957, 1959
• Найкращий бомбардир чемпіонатів Аргентини (1947), Колумбії (1951, 1952), Іспанії (1954, 1956, 1957, 1958, 1959)
• Найкращий бомбардир Кубків чемпіонів (1957—1958, 10 голів) і (1961—1962, 7, разом з Ф. Пушкашем і А. Техадою).
• У матчах Кубка Чемпіонів, виступаючи за «Реал», забив 49 голів — 2-й результат після Рауля, найкращий результат турніру «Кубок Європейських Чемпіонів».
• Найвидатніший іспанський футболіст 50-річчя (1954—2003).
• Входить в список ФІФА 100.
• Володар «супер золотого мʼяча» по версії France Football 1989 року.