Степанов Павло Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанов.

Павло́ Іва́нович Степа́нов (нар. 1880, Тара, нині Омської області — 1947, Москва) — російський геолог, дійсний член AH СРСР (з 1939).

Степанов Павло Іванович
рос. Павел Иванович Степанов
Народився	4 (16) червня 1880  Тара, Тобольська губернія, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія[1]
Помер	26 серпня 1947(1947-08-26)[1] (67 років)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	геолог, палеонтолог
Alma mater	Санкт-Петербурзький гірничий інститут[d] (1907)
Галузь	геологія[2] і палеонтологія[2]
Заклад	Геологічний інститут РАНd
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук і академік АН СРСР[d][1][3] (1939)
Вчителі	Чернишов Феодосій Миколайович[4] і Фрідріх Карл Шмідт[4]
Відомі учні	Peter Timofeevd[5] Vladimir Yablokovd[5]
Членство	Академія наук СРСР Московське товариство дослідників природиd[5] Палеонтологічне товариство Росіїd[6]
Нагороди
Автограф

З життєпису

Закінчив Гірничий інститут в Петербурзі (1907) і під керівництвом професора Л. І. Лутугіна працював в Геологічному комітеті. У 1919-26 читав курс вугільних і нерудних родовищ в Ленінградському гірничому інституті.

Степанов — один із засновників Геологічного музею ім. академіка Ф. Н. Чернишова та його директор (1926—1947). З 1939 керівник вугільної групи в інституті геологічних наук АН СРСР.

Праці Степанова присвячені серед іншого геології вугільних родовищ Донбасу та проблемам Великого Донбасу.