Степанівка (Золотоніський район)

Степа́нівка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 988 чоловік (на 2009 рік).

село Степанівка
Церква на честь пам'яті Сергія Радонезького, 2003 р., УПЦ МП Церква на честь пам'яті Сергія Радонезького, 2003 р., УПЦ МП
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Шрамківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040210170046615
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	1783
Населення	988 (на 2009 рік)
Поштовий індекс	19813
Телефонний код	+380 4738
Географічні дані
Географічні координати	50°7′21″ пн. ш. 32°14′40″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	108 м[1]
Водойми	річка Суха Оржиця, ставок Рокити
Відстань до обласного центру	76,7 км[2]
Відстань до районного центру	26 км
Найближча залізнична станція	Мар'янівка
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Шрамківка
Карта
Степанівка
Степанівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Степанівка.

Село розташоване на незначному узвишші в північній частині району за 26 км від селища Драбів та за 3 км від залізничної станції Мар'янівка. Межує з півночі із землями села Мар’янівка та зі сходу — села Сербинівка Лубенського району Полтавської області. На в’їзді з боку села Погреби є ставок Рокити. Через село протікає річка Суха Оржиця. Біля села розташований Степанківський гідрологічний заказник.

Поблизу Степанівки знайдено кам'яні знаряддя праці та посуд доби бронзи.

Історія

Село виникло в 1783 році. Заселив його Микита Юрійович Трубецький, купивши землі у свого зятя Кохна. Назва села походить від першого його поселенця, козака із Запорозької Січі — Степана.

Селище було приписано до храму святих апостолів Петра і Павла у Мойсівці.^[3][4]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932-1933 та 1946-1947 роках.

Тим не менш, під час Радянсько-німецької війни 142 жителі села воювали на фронтах, з них 120 нагороджено бойовими орденами і медалями, а П. П. Гнучий удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На честь односельців, що загинули в боях з нацизмом, споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 783 особи, на території села містилася центральна садиба колгоспу ім . XXII з'їзду КПРС, за яким було закріплено 2,7 тисяч га земельних угідь, у тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Напрям господарства був зерново-буряковий. Допоміжне підприємство — млин. На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчалося 256 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок, 3 дитячих ясел, 2 бібліотеки з книжковим фондом 13 тисяч примірників, філія зв'язку, ощадна каса, 4 магазини, комбінат побутового обслуговування, стадіон.

Відомі люди

У Степанівці народилися:

• Сергій Пригода — доктор медичних наук, генерал-майор медичної служби, кавалер ордена Леніна;
• Кость Розводовський — кандидат економічних наук;
• Микола Рудик — поет, краєзнавець.
• Софієнко Олексій Андрійович (1952—2011) — український поет, член Національної спілки письменників України.

Галерея

• 
  Степанівська Церква (ракурс)
• 
  Середня школа, будівля 1904 року