Степанів Ананій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанів.

Ананій Іванович Степанів (13 жовтня 1890, с. Вишнівчик, нині Перемишлянського району Львівської області, Україна – 24 травня 1919 під Журавно^[1]) — український студентський діяч, спортовець, військовик. Старший брат Олени Степанів.

Ананій Степанів
Сотник
Загальна інформація
Народження	13 жовтня 1890(1890-10-13) с.Вишнівчик, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть	24 травня 1919(1919-05-24) (28 років) у бою під Журавно
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918—1919
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	УГА

Життєпис

Олена та Ананій Степанів

Народився в 1890 році в с. Вишнівчик Перемишлянського повіту, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина (нині Перемишлянського району Львівської області, Україна) у родині священика УГКЦ отця Івана Степаніва та його дружини Марії. Батько ініціював створення читальні товариства «Просвіта» в селі.

Спортовець^[2], заснував філіал товариства «Сокіл» у Вишнівчику. За прикладом брата Олена стала членом українського товариства «Сокіл»,^[3].

Ананій грав на позиції півзахисника за команду копаного м'яча «Україна».^[4]

Навчався у Львівській академічній гімназії разом із Євгеном Коновальцем, а потім - на правничому факультеті Львівського університету^[5].

Сотник Української Галицької армії, перший комендант м. Щирця.

Загинув у бою з поляками в 1919 р. під Журавно біля Жидачева. Похований у селі Заболотці (нині Бродівський район Львівська область)^[6], де на той час парохом села був його батько о. Іван Степанів.

22 червня 1923 року у Волоській церкві у Львові мало відбутися поминальне богослужіння за блаженної пам'яті Ананія Степаніва.^[7]