Стріхович Василь Іванович

Василь Іванович Стріхович (28 грудня 1940, с. Вербівка Борщівського району Тернопільської області — 22 травня 2014) — український звукооператор та звукорежисер, заслужений діяч мистецтв України.

Стріхович Василь Іванович
Народився	28 грудня 1940(1940-12-28)  Вербівка, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	22 травня 2014(2014-05-22) (73 роки)
Поховання	Буча
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Чернівецьке державне училище мистецтв ім. Воробкевича
Нагороди та премії

Життєпис

Понад 40 років працював звукооператором та режисером Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії. Завдяки йому не один десяток співаків, які живуть не лише в Україні, а й за її межами, розкрили свій талант. Саме Стріхович уперше випустив в ефір ще нікому не відомого Іво Бобула з піснею Левка Дутківського «Якщо любиш — кохай», Олександра Сєрова.

Дружба та плідна співпраця пов'язувала його з Володимиром Івасюком. Вони познайомилися на студії 1966 року, де гурт «Смерічка» записував до новорічної програми фонограму пісні «Сніжинки падають». А вже 1967 року В. Стріхович записав пісню В. Івасюка «Я піду в далекі гори», яку було включено в програму «Камертон доброго настрою». А 13 вересня 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем'єра пісні, яка стала радянським хітом і українським шлягером на всі часи — «Червона рута» Володимира Івасюка у виконанні автора та Олени Кузнєцової. Путівку в життя їй дав теж звукорежисер Василь Стріхович.

Аудіозаписи Василя Стріховича і зараз вважаються неперевершеними, хоча робилися старими технічними засобами. Музиканти кажуть, що у Стріховича 200-відсотковий слух. А ще він умів проникнути в суть твору, відчути справжню талановиту пісню та виконавця і завжди намагався допомогти їм розкрити свій талант.

Василь Іванович Стріхович похований під Києвом у м. Буча.

Джерела

• [Василь Стріхович]. — Гусар Ю. Василь: [штрихи до довідково-енциклопедичної книги «Ім'я на Буковині»] / Юхим Гусар // Правдивий поступ. 2002. 14 січня (№ 1, 2). С. 7.
• Стріхович Василь Іванович // Інформаційний простір Буковини. Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2004. С. 173.
• Стріхович Василь Іванович // Видатні діячі культури і мистецтв Буковини. Вип. 1 / авт.-уклад. Ю. В. Боганюк, О. О. Гаврилюк та ін. Чернівці : Книги — XXI, 2010. С. 169-171.
• Гусар Ю. Режисер немеркнучих стрічок: [про Василя Стріховича] / Юхим Гусар // Буковинське віче. 2010. 1 грудня (№ 91). С. 4.
• Гусар Ю. Режисер, який розкрив талант Івасюка [про В. І. Стріховича]/ Юхим Гусар // Буковинське віче. 2015. 26 листопада (№ 45). С. 3. (фото: Василь Стріхович з Володимиром Івасюком).
• Нечаєва П. Ми не могли не зустрітися [реж. В.Стріхович про В. Івасюка] / Парасковія Нечаєва //Молодий буковинець. 1995. 5-9 вересня (№ 38). С. 1, 8.

Посилання

• Параска Нечаєва. Догана за… «Червону руту». Фонограми найпопулярніших українських пісень XX століття робив звукорежисер Василь Стріхович [Архівовано 14 січня 2008 у Wayback Machine.] / Газета «День», № 1, 13 січня 2006
• Співавтор «Червоної рути» Василь Стріхович відзначає ювілей / Парасковія Нечаєва, перший директор Чернівецького меморіального музею В. Івасюка. / Газета «День», № 236, четвер, 23 грудня 2010
• 70-річний ювілей відзначив відомий звукорежисер Василь Стріхович //