Судаєв Олексій Іванович

Олексій Іванович Судаєв (23 серпня 1912, Алатир — 17 серпня 1946, Москва) — радянський конструктор-зброяр, інженер-майор. Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня.

Судаєв Олексій Іванович
рос. Алексей Иванович Судаев
Народився	23 серпня 1912(1912-08-23) або 15 (28) серпня 1912[1]  Алатир, Симбірська губернія, Російська імперія[2]
Помер	17 серпня 1946(1946-08-17)[1] (33 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	інженер, офіцер, firearms designer
Alma mater	Нижньогородський державний технічний університетd (1938)
Війна	Друга світова війна
Військове звання	майор
Нагороди
Судаєв Олексій Іванович у Вікісховищі

Пістолет-кулемет конструкції О. І. Судаєва

Біографія

Народився 10 (23 серпня) 1912 року у місті Алатир.

Його батько Іван Нілович Судаєв, телеграфний механік поштово-телеграфного округу в Казані помер у 1924 році, залишивши на утриманні матері 12-річного Олексія та двох його сестер.

У 1929 році Судаєв закінчив профтехшколу і поступив на роботу слюсарем. Після закінчення в 1932 році Горьковського будівельного технікуму (відділення промислового транспорту) працював в «Союзтрансбуді» на посаді техніка ділянки в селі Рудничне Саткінського району Уральської області (нині Челябінська область). У цей період (1933—1934) з'являються перші його винаходи «Автоматична стрільба з кулемета за допомогою дії інфрачервоних променів» і «Бензиномір».

Восени 1934 року Судаєв служив у РСЧА у залізничних військах, де проявив великий інтерес до зброї.

Відразу ж після армії вступив до Горьковського індустріального інституту (Нижньогородський державний технічний університет) де навчався в 1936—1938 роках. Під час навчання проявив значні творчі здібності.

У цей час в Артилерійській академії імені Ф. Е. Дзержинського була створена школа зброярів, в яку набиралися студенти з різних ВНЗ, що мали схильність до винахідництва і конструювання. Дипломний проєкт (ручний кулемет калібру 7,62 мм) лейтенант Судаєв захистив на відмінно (німецькою мовою).

Конструкторська робота

Після закінчення Артилерійської академії Судаєву присвоєно звання воєнінженера 3-го рангу і він отримав призначення в Науково-Дослідний полігон стрілецького озброєння, де він міг реалізувати себе як конструктор. Перше практичне завдання: розробка спрощеної конструкції зенітної установки, виробництво якої можна було організувати на московських заводах із наявних матеріалів. Призначення повністю себе виправдало і на початку Німецько-радянської війни під Москвою було налагоджено виробництво простої по влаштуванню і надійної зенітної установки конструкції Судаєва. Після цього Судаєв перемикається на виробництво стрілецької зброї і в 1942 році представляє на полігонні випробування пістолет-кулемет власної конструкції. Не поступаючись за бойовими якостями пістолету-кулемету Дегтярьова та пістолету-кулемету Шпагіна, він був зі спорядженим магазином легше їх на 1,7-1,8 кг, вимагав при виготовленні в 2 рази менше металу і в 3 рази — трудозатрат. 28 липня 1942 року пістолет-кулемет приймають на озброєння під назвою ППС-42, а після деяких доопрацювань — під назвою «пістолет-кулемет Судаєва зразка 1943 р.» (ППС-43). Виробництво нових автоматів ППС, прийнятих на озброєння, вирішено було налагодити в блокадному Ленінграді. Туди були ускладнені поставки зброї, а фронт вимагав поповнення. Із кінця 1942 року до червня 1943 року Олексій Іванович працював у блокадному Ленінграді. Олексій Іванович Судаєв сам особисто спостерігав за процесом виготовлення автоматів і тут же по ходу спрощував конструкцію. Впродовж 1943 року за кресленнями дослідного зразка було виготовлено 46572 автомата. Неодноразово виїжджав в діючі частини на Карельський перешийок, Оранієнбаумський плацдарм, щоб подивитися на свою зброю у ділі. Спілкувався з бійцями, вислуховував їхні зауваження та побажання. Після цих зустрічей в конструкцію вносилися зміни.

У повоєнні роки законні (ліцензовані) і незаконні варіанти ППС випускалися в Угорщині, Польщі, Фінляндії, Кореї і навіть у ФРН, будучи штатною зброєю в арміях деяких держав аж до 1980-х років.

В останні роки життя О. І. Судаєв і ряд конструкторів, працювали над створенням перших радянських автоматів під проміжний набій, що прийшли на зміну пістолетам-кулеметам. Судаєв розробив перспективну модель АС-44 і її модифікації. Такі конструктивні особливості як винесення вгору затворної групи з великими зазорами, а також забезпечення контактної взаємодії рухомих частин через малі площі були пізніше внесені в конструкцію^[3] найпоширенішої стрілецької зброї у світі — автомата Калашникова.^[4]

Олексій Іванович помер у Кремлівській лікарні 17 серпня 1946 року від виразкової хвороби шлунка. Похований на Ваганьковському кладовищі (25 ділянка)^[5].

Нагороди та премії

• орден Леніна
• орден Вітчизняної війни I ступеня
• орден Червоної Зірки
• медаль «За оборону Ленінграда»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Сталінська премія ІІ ступеня (1946) — за створення нового зразка автоматичного пістолета-кулемета ППС-43.

Нумізматика

• 7 лютого 2020 року Банк Росії випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 25 рублів «Конструктор зброї О. І. Судаєв» із серії «Зброя Великої Перемоги» (конструктори зброї) із зображенням пістолета-кулемета Судаєва «ППС-43»^[6];

У кінематографі

У фільмі «Калашников» (2020) роль Олексія Судаєва виконав Дмитро Богдан.