Судиславль

Судисла́вль (рос. Судиславль) — селище міського типу (з 1963 року), адміністративний центр Судиславльського району Костромської області Росії. Входив до Переліку історичних міст Росії 2002 року, але в новому Списку 2010 роки відсутній. У листопаді 2019 року включений в перелік історичних поселень регіонального значення, затверджений Костромською обласною Думою.

селище Судиславль
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Костромська область
Муніципальний район	Костромська область
Код ЗКАТУ	34 242 551 000
Код ЗКТМО	34 642 151 051
Основні дані
Перша згадка:	1360
Статус селища	1963
Населення	▼ 4 666
Поштовий індекс	157860
Телефонний код	+7 49433
Географічні координати:	57°53′00″ пн. ш. 41°42′00″ сх. д.
Мапа
Судиславль Судиславль
Судиславль у Вікісховищі

Утворює однойменне муніципальне утворення селище Судиславль зі статусом міського поселення як єдиний населений пункт у його складі.

Географія

Судиславль знаходиться на річці Корба (притока Андоби, басейн Волги), за 50 км на північний схід від Костроми. Розташований на розвилці автомобільних доріг Кострома-Галич і Кострома-Мантурово. За 5 км від селища знаходиться однойменна залізнична станція (гілка Кострома-Галич).

Історія

З гравюри XVI століття

Назву містечка дослідники майже одностайно пов'язують з ім'ям князя Судислава Володимировича, сина київського князя Володимира Святославича^[1]. Судиславль був північною фортецею на кордонах Давньоруської держави. В письмових джерелах Судиславль вперше згаданий в літописі Солігалицького-Воскресенського монастиря 1360 року як укріплений пункт. У 1550 році Судиславль згадується в Судебнику Івана Грозного^[2].

У 1572 році в духівниці Івана Грозного Судиславль був відписаний його синові Федору^[3].

Судиславський кремль (нині — Соборна Гора) був дерев'яним, оточений валом і ровом. Навколо простягалися непрохідні болота, з якими пов'язана легенда про Івана Сусаніна. Протягом XVII—XVIII століть Судиславль, втративши значення фортеці, продовжував розвиватися як торгове купецьке місто.

У місті розвивалися ремесла — ткацтво, шкіряне, столярне, гончарне. Судиславль був відомий як один із центрів торгівлі льоном та шкірою на півночі Русі, а також як надзвичайно грибне місце. В кінці літа значна частина населення міста і навколишніх сіл йшла на збір грибів, які потім продавалися на спеціальних «грибних ярмарках» перекупникам з Санкт-Петербургу, Москви та інших великих міст.

У XVIII—XIX століттях Судиславль був одним з великих центрів старообрядництва. Важливою фігурою для громади міста був Микола Андрійович Папулін — купець, власник полотняної фабрики і олійниці, який розбагатів на грибному промислі. Він відкрив в місті богадільню. Ще одним аспектом діяльності Папуліна було колекціонування ікон — він зібрав велику кількість ікон пензля Андрія Рубльова, строгановських іконописців, древніх поморів. У 1846 році в результаті доносу в Санкт-Петербург Папулін був заарештований, а потім засланий. Після цього посилилися гоніння на старообрядців, населення міста скоротилося і розквіт міста в цілому закінчився.

З 1719 року — місто, з 1778 року — заштатне місто Костромського повіту Костромської губернії. У XVIII столітті в околицях міста було збудовано велику кількість дворянських садиб, деякі з яких збереглися до наших днів.

У XX столітті Судиславль втратив свій міський статус і після 1925 року вважався сільським поселенням. Вигляд міста за радянських часів мало змінився — в колишніх садибах розмістилися різні держустанови (в садибі Третьякових — лікарня, а в будинку Папуліна — музична школа). Найзначніша втрата для міського ландшафту — знесені п'ятиглав'я і дзвіниця Успенського собору. Інтер'єр цього собору був також розорений. В ансамблі Соборної гори залишилися недоторканими шатрова дзвіниця, і внутрішнє оздоблення Преображенського собору.

З 1929 року Судиславль — районний центр Судиславського району, з 1963 року — селище міського типу.