Суслов Віктор Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суслов.

Віктор Іванович Суслов (нар. 25 лютого 1955, село Гродеково, Гродековський район, Приморський край, РРФСР) — український політик, народний депутат, міністр і чиновник. Кандидат економічних наук, доцент.

Віктор Іванович Суслов
Віктор Іванович Суслов Віктор Іванович Суслов, липень 2020 року
8-й Міністр економіки України
25 липня 1997 — 21 квітня 1998
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Валерій Пустовойтенко
Попередник	Юрій Єхануров
Наступник	Василь Роговий
Народився	25 лютого 1955(1955-02-25) (70 років) село Гродеково, Гродековський район, Приморський край, РРФСР
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Громадянство	Україна
Національність	росіянин
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1977)
Політична партія	Опозиційна платформа — За життя
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений економіст України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний	11 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний (СПУ-СелПУ)	12 травня 1998	—	14 травня 2002

Кандидат у народні депутати від партії ОПЗЖ на парламентських виборах 2019 року, № 43 у списку^[1].

Життєпис

Народився 25 лютого 1955 року в селі Гродеково Гродековського району Приморського краю , РРФСР в сім'ї військовослужбовця.

Родина

Дружина - Галина Дмитрівна - дитячий лікар.

Дочка - Олена,1977 року.

Освіта

Освіта вища, закінчив Харківський університет, економічний факультет в1977 році, економіст, викладач політекономії.

Аспірантуру там же (1980).

Кандидатська дисертація «Співвідношення екстенсивних і інтенсивних факторів економічного росту в умовах розвинутого соціалізму» в1980 році.

Кар`єра

• З 1977 року - аспірант, викладач, старший викладач Харківського державного університету.
• У 1984 - 1985 рр. - слухач курсів іноземних мов при Московському інституті іноземних мов.
• У 1986 - 1989 рр. - професор економічного факультету університету Едуардо Мондлане, Мапуту (Мозамбік).
• У 1989 - 1990 рр. - доцент Харківського державного університету.
• У 1990 - 1992 рр. - докторант Одеського інституту народного господарства.
• У 1992 - 1993 рр. - головний консультант Економічної служби Адміністрації Президента України Леоніда Кравчука.
• Березень 1993 року - червень 1994 року - радник Прем'єр-міністра України Юхима Звягільського^[2][3].
• У 1994 - 1998 рр. - народний депутат України II скликання від Люботинського виборчого округу № 383, Харківська область. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності 1994 року - жовтень 1997 року. Член фракції СПУ і СелПУ.
• 25 липня 1997 року - 21 квітня 1998 року - міністр економіки України в уряді Валерія Пустовойтенка^[4][5]. Член Ради національної безпеки і оборони України.
• 1998 - 2002 рр. - народний депутат України III скликання від СПУ-СелПУ, № 3 в списку.
• Член фракції СПУ і СелПУ травень - жовтень 1998 року.
• Член фракції СелПУ жовтень 1998 року - грудень 1999 року, позафракційний (грудень 1999 року - лютий 2000 року.
• Член фракції СДПУ(о) лютий - вересень 2000 року.
• Уповноважений представник фракції «Яблуко» вересень 2000 року - грудень 2001року.
• Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998 року.
• Квітень 2002 року - кандидат в народні депутати України від виборчого округу № 217 міста Київ, самовисування. «За» 6,43 %, 5 місце з 21 претендента. На час виборів - народний депутат України, безпартійний.
• 24 грудня 2002 року указом президента Кучми призначений головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України^[6].
• 27 квітня 2006 був звільнений «за неналежне виконання службових обов'язків і перевищення своїх повноважень». Потім формулювання кабмінівської ухвали змінилося на «відповідно до заяви», що допомогло Віктору Суслову уникнути судових розглядів.^[7]
• Грудень 2006 року - грудень 2007 року - заступник міністра внутрішніх справ Василя Цушка^[8][9].
• 5 березня 2009 року - знов призначений головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України^[10]. Залишив посаду 22 березня 2010^[11].
• 3 липня 2013 року призначений Представником України в Євразійській економічній комісії^[12].

Був членом Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи (1996); членом Вищої економічної ради Президента України липень 1997 року - листопад 2001 року; членом Валютно-кредитної ради Кабінеті Міністрів України з січня 1998 року; членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з серпня 1997 року; членом Національної ради з питань якості - вересень 1997 року - липень 2000 року.

Очолював ТСК для вивчення ситуації, що склалася у зв'язку із заборгованістю по виплаті заробітної плати, пенсій і стипендій - 1996 року.

Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування діяльності НБУ - 1998 - 2000 рр.

Член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України з травня 2001 року.

Заступник голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин банкрутства «Україна» - 2000 - 2003 року.

Радник Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха на громадських засадах (липень^[13] — листопад 2002^[14]).

Був членом Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ з січня 2001 року.

Секретар Координаційної ради при Кабінеті Міністрів України з реформування фінансового сектора - 2003 року.

Голова групи міжпарламентських зв'язків з Бразилією - 1994 - 2002 рр.

Погляди

Був прихильником інтеграції України до Євразійського Союзу та противником європейської інтеграції.^[15] Він є прихильником економічної політики протекціонізму. ^[16]

Відзнаки і нагороди

• Заслужений економіст України (з серпня 1997)^[17].
• Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (серпень 2001)^[18], Почесною нагородою «За гуманізм» («Союз Чорнобиль України»), орденом «Південний хрест» (2003, Республіка Бразилія).