Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Сухопутні війська Туреччини
частина Збройних сил Туреччини З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сухопутні війська Туреччини (тур. Türk Kara Kuvvetleri) — основний та найчисельніший вид збройних сил Туреччини, який покликаний вести бойові дії переважно на суходолі.
Був заснований 8 листопада 1920 року після розпаду Османської імперії. З моменту заснування збройних сил та сухопутних військ Туреччина придушувала заколоти у південно-східній Анатолії з 1920-х років до наших днів, брала участь у Корейській війні, вирішила стати на бік НАТО під час Холодної війни, вторглася на Кіпр у 1974 році та до Сирії у 2019 році.
З кінця 2015 року збільшилася чисельність особового складу сухопутних військ (разом із рештою збройних сил) до такого ж рівня, який був у попередньому десятилітті. Фактори, які сприяли цьому зростанню, включають у себе турецьку інтервенцію на північному сході Сирії, а також відновлення турецько-курдського конфлікту.[3]
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Див. Військова історія Туреччини[en]
Турецька армія бере свій початок від Османської армії. Офіційною історіографією прийнято, що османські збройні сили були засновані в 1363 році, коли був сформований корпус Пенчік (попередник яничарського корпусу), і в цьому контексті 28 червня 1963 року вони святкував 600-річчя заснування.[4] Того ж року один із видатних Пантюркістів, Ніхал Ациз[en], стверджував, що турецька армія була заснована в 209 р. до н.е., коли Моду Чанью з Хунну, як вважають, сформував армію на основі десяткової системи.[5] У 1968 році Їлмаз Озтуна запропонував цю теорію Джемалю Туралу, який на той час був начальником Генерального штабу Турецької Республіки.[6] У 1973 році, коли турецька армія святкувала 610-річчя свого заснування, Ніхал Ациз знову опублікував свою заяву.[7] Після Турецького перевороту в 1980 році, турецька армія офіційно прийняла дату 209 р. до н.е. як рік свого заснування.[8]
Війна за незалежність
Сучасна турецька армія базується на дев'яти корпусах османської армії, що залишилися[9] після підписання Мудроського перемир'я наприкінці Першої світової війни. Після піднесення Турецького спротиву (Кува-ї Мілліє[en]) в Анатолії, Мустафа Кемаль паша та його сподвижники сформували Великі національні збори (GNA) в Анкарі 23 квітня 1920 року, 15-й корпус[en] Казима паші[en] був єдиним з'єднанням яке було боєздатним на той час.[10] 8 листопада 1920 р. РНА ухвалила заснування постійну армію (Düzenli ordu) замість нерегулярних підрозділів (Kuva-yi Milliye, Черкеський Етем[en] Kuva-yi Seyyare і тд.).[11]
Командувачі турецьких військ під час Турецької війни за незалежність
Турецькі солдати у окопах в очікуванні наказу атакувати з прилаштованими багнетами на їх гвинтівках
26 серпня 1922 року армія Великих національних зборів[12][13] (Büyük Millet Meclisi Ordusu) розпочала загальний наступ, який отримав назву Великого наступу (Büyük Taarruz) проти грецьких сил довкола Кара Гісар-і Сахіб. 1-ша армія[en] Нуреддіна-паші[en] та 2-га армія[en] Якуп Шевкі паші[en] оточили головні сили групи генерал-майора Ніколаоса Трікупіса[en] і розгромили її біля Думлупінара[en]. 5-й кінний корпус Фахреттіна паші[en] увійшов до Смірни (Ізмір) 9 вересня 1922 року. 3-й корпус[en] Сукру Найлі паші[en] мирно увійшов до Константинополя (Стамбул) 6 жовтня 1923 року. Після заснування Республіки Туреччини, армія ВНА була реорганізована в три армійські інспекції (ordu müfettişliği, 1-й, 2-й та 3-й армійський інспекторат).
Генерал Фахреттін Алтай[en] був командувачем 5-го кінного корпусу.
Remove ads
Див. також
- Яничари
- Збройні сили Османської імперії
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads