Сцієнтизм

Сцієнтизм або саєнтизм (від лат. scientia — знання, наука) — глибоке переконання в можливості універсального застосування наукового методу та підходу, точка зору, що емпірична наука є найбільш авторитетним світоглядом або найціннішою частиною людських знань, аж до виключення інших точок зору^[1]. Термін часто застосовується з негативним навантаженням^[2][3][4]. Гносеологічне джерело сцієнтизму — різке зростання ролі в суспільстві природознавства в XIX—XX століттях.

Термін був визначений як «погляд, що характерні індуктивні методи природничих наук є єдиним джерелом справжніх фактичних знань і, зокрема, що лише вони можуть бути джерелом справжніх знань про людину та суспільство.»^[5] Людина, яка притримується сцієнтизму, називається сцієнтизміст або сцієнтист.^{[6][7][8][9][10]} Термін сцієнтизм часто натякає на критику більш екстремальних проявів логічного позитивізму^[11][12] та часто вживається суспільнознавцями, як от Фрідріх Гаєк,^[13] філософами науки як Карл Поппер,^[14] та філософами як Гіларі Патнем^[15] та Цвєтан Тодоров^[16], щоб описати догматичне схвалення наукової методології та редукції всього знання лише до того, що можна виміряти.^[17]

Сцієнтизм може також застосовуватися до самої науки, коли її «надто багато». Термін сцієнтизм може застосовуватися у двох однаково негативних значеннях:^[18][19][20]

1. Щоб вказати неправильне використання науки або наукових тверджень.^[21] Це значення вживається також у контекстах, де наука може не мати застосування,^[22] наприклад коли тема вважається поза межами досяжності наукового методу, або у контекстах, де немає достатньої кількості еміпіричних доказів, щоб виправдати наукові висновки. Це включає надавання надмірної ваги твердженням науковців або некритичну готовність прийняти будь-які результати, які називаються «науковими». У цьому випадку, такий термін є контраргументом у відповідь на заклики до авторитету науки.
2. Щоб вказати на "переконання, що методи природничих наук, або категорії та речі, які ці науки використовують, формують єдиноправильні елементи будь-якого дослідження, філософського та усілякого іншого, "^[20] чи що «наука, і лише наука, описує світ таким, яким він є у самому собі, незалежно від перспективи»^[15] з послідовним «вилученням психологічних вимірів людського досвіду.»^[23][24]

Цей термін також використовується, щоб привернути увагу до можливої загрози надмірного редукціонізму у всіх сферах людських знань.^[25][26][27]

Для соціологів у традиції Макса Вебера, наприклад Юрґена Габермаса, поняття сцієнтизму відноситься важливим чином до філософії позитивізму, але також до культурної раціоналізації сучасного Заходу.^[17]

Фрідріх Гаєк у «Контрреволюції науки» (нім. Missbrauch und Verfall der Vernunft) називає ідеї Конта, Сен-Симона та Бентама сцієнтизмом: методи природничих наук (особливо фізики) не можуть бути перенесені на соціальні науки.

Погляди

Окремі елементи сцієнтизму є ще у філософії класичного періоду (впевненість філософів-просвітників XVI—XVIII століть у тому, що розвиток науки і техніки забезпечить процвітання суспільства), проте найяскравіше сцієнтизм виявився у спробах представників вульгарного матеріалізму і бігевіоризму звести зміст філософських категорій — матерії, свідомості, причинності тощо — до їх природничого аспекту.

Неопозитивізм

Найтиповішим виразом сцієнтизму на сучасному етапі є міркування представників неопозитивізму, які позбавляють філософію її предмета (фізикалізм), тлумачать філософію лише як «аналіз мови науки». Керуючись позитивістськими принципами зведення соціологічного знання до аналізу «строго наукових» природничих (біологічних, географічних) фактів, соціологи можуть схилятись до антигуманістичних расових «теорій», геополітики.

Антисцієнтизм

Докладніше: Антисцієнтизм

В межах метафізично орієнтованої філософії, що є однобічною абсолютизацією науково-логічних структурних елементів філософського знання, сцієнтизм зустрічає опозицію так званого антисцієнтизму («філософія життя», екзистенціалізм, персоналізм), який так само однобічно абсолютизує цілісно-світоглядну функцію філософії.

Словникові визначення

Стандартний словник визначень включає наступні застосування терміна «саєнтизм»:

• Використання стилю, припущень, техніки та інших атрибутів, які зазвичай притаманні науковцям.^[28]
• Методи та погляди, які притаманні природничим науковцям.^[29][30]
• Перебільшена віра у ефективність методів природничих наук у застосуванні до всіх сфер дослідження, наприклад філософії, суспільнознавства та гуманістики.^[29]
• Використання наукового або псевдонаукового мовлення.^[31]
• Твердження, що суспільствознавство, наприклад економіка та соціологія, є справжніми науками лише тоді, коли вони дотримуються дещо строгіших інтерпретацій наукового методу, які вживають природничі науки, а інакше вони не є справжніми науками.^[32]
• «Термін, який застосовується (часто у негативному значенні) щодо віри у всесильність наукових знань та техніки; також щодо точки зору, що методи дослідження, які є відповідні для фізичних наук, можуть замінити методи, які використовуються у інших сферах — філософії і, особливо, людської поведінки та суспільнознавства.»^[33]
• «1. Сукупність поглядів та практик, які вважаються характерними науковцям. 2. Віра у те, що методи дослідження фізичних наук відповідають та є цілком виправданими для усіх сфер дослідження.»^[34]

Див. також

• Портал «Наука»

• Еволюціонізм
• Матеріалізм
• Науковий скептицизм
• Позитивізм
• Праксеологія
• Редукціонізм
• Релятивізм
• Світогляд
• Технократія