Сяраті

Сяраті (російське ім'я — Пирерка Антон Петрович, 7 грудня 1905 — 22 вересня 1941) — перший ненецький академічний вчений-лінгвіст, перекладач, фольклорист, літератор. Брав участь у заснуванні Ненецького автономного округу.

Сяраті
Народився	7 грудня 1905(1905-12-07)  Pechora uyezdd, Архангельська губернія, Російська імперія
Помер	15 жовтня 1941(1941-10-15) (35 років)  Стрєльна, Петродворцовий район, Санкт-Петербург
Країна	Російська імперія
Національність	ненці[1]
Діяльність	письменник, поет, мовознавець, лексикограф, збирач казок, перекладач
Alma mater	Санкт-Петербурзький інститут народів Півночі
Заклад	Institute for Linguistic Studiesd Institute of Language and Writing of the Peoples of the USSR of the Academy of Sciences of the USSRd
Науковий керівник	Georgiy Prokofievd
Членство	—
Партія	ВКП(б)
Війна	німецько-радянська війна[2]
У шлюбі з	Наталка Терещенко

Життєпис

Народився в Большеземельській тундрі в родині оленяра Пата.

У шість років залишився сиротою і його родич Сясько Пирерка кинув його разом з трирічною сестрою в селі Йокуше.

Діти були усиновлені іншим ненцем, який вчив дітей і розповідав їм народні ненецькі загадки, казки і билиці. Пізніше їх прихистив старий рибалка на прізвисько «Штукатур» із Оксіно. Він влаштував дітей в церковно-парафіяльну школу в Тельвісці. Там вони навчилися грамоті, ставши одними з небагатьох грамотних ненців того часу. Після декількох років праці на Обі до Сяраті та його сестри повернувся їхній старший брат. Він забрав їх до себе і вони повернулися Сяська, що кинув їх раніше на батрацьку працю.

У 1925 працював пастухом в кооперативі «Кочівник» на Югорському Шарі, де познайомився з полярниками. Їх вразила грамотність Сяраті і вони порадили йому продовжити навчання. Кооператив направив його на курси оленярів в Усть-Цильмі.

У 1926 направленийна навчання в Москву. Спочатку навчання давалося йому важко, але він був натхнений ідеєю створення культурних ненців, здатних читати на своєю мовою. Сяраті розпочав наукове дослідження ненецької мови, а також навчився говорити мовою комі.

У 1929 брав участь в комісії з організації Ненецького автономного округу, і селища Харп. У тому ж році познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Наталією Терещенко, яка працювала вчителькою в ненецькій школі в Тельвісці.

У 1932, після закінчення навчання в Москві, став аспірантом Інституту народів Півночі в Санкт-Петербурзі. Брав участь у створенні ненецької писемності і перших підручників для ненецьких шкіл. Автор автобіографічної повісті «Молодший син Ведо» (написана в 1940, опублікована в 1949) і перекладів поезій ненецькою мовою. Під редакцією Сяраті видані перший ненецько-російський словник і збірки ненецького фольклору.

Загинув у Другій світовій війні восени 1941 в Стрельні.^[3] Точні час і місце смерті вченого невідомі. Офіційно він вважається зниклим безвісти. Вдова Сяраті вважає датою його смерті 15 жовтня.

Пам'ять

Іменем Сяраті названі вулиця в Нар'ян-Марі і школа-інтернат. На будівлі Ненецької окружної бібліотеки йому присвячена меморіальна дошка.

Бібліографія

• Лингвистика в годы войны: люди, судьбы, свершения. — СПб : Наука, 2005. — С. 167–192. — ISBN 5-02-027048-2.
• Ненецкие сказки — Л.: Детгиз, 1935.
• Твои сказки. — Л.: Детгиз, 1936.
• Сын старушки: ненецкие сказки. — Л.: ГИХЛ, 1939.
• Русско-ненецкий словарь / сост. Пырерка А. П., Терещенко Н. М. — М.: ОГИЗ; ГИС, 1948.
• Младший сын Вэдо. — Архангельск, 1949.