Сєльцо

Сєльцо́ (рос. Сельцо) — місто обласного підпорядкування в Брянській області Російської Федерації

місто Сєльцо
Сельцо
Герб Прапор
Розташування міста Сєльцо
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Брянська область
Муніципальний район	Сєльцовська міськрада
Код ЗКАТУ	15 425 000 000
Код ЗКТМО	15 725 000 001
Основні дані
Час заснування	1938
Статус міста	1990
Населення	15 906 осіб (2021)
Площа	33,08 км²
Густота населення	549,2 осіб/км²
Поштові індекси	241550
Телефонний код	+7 4832
Географічні координати:	53°22′10″ пн. ш. 34°06′00″ сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Водойма	річка Десна
Найближча залізнична станція	Сєльцо
Відстань
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	18
Схема міста
Вебсторінка	seltso-city.ru
Сєльцо у Вікісховищі

Населення

Населення міста Сєльцо

Численность населения

1926	1939[1]	1950	1959[2]	1960	1970[3]	1979[4]
600	▲8462	▼6200	▲12 086	▲12 400	▲17 582	▲20 236
1989[5]	1992[6]	1998[6]	1999	2000[6]	2001[6]	2002[7]
▲20 762	▼20 500	▼19 900	▼19 700	▼19 500	▼19 300	▼19 140
2005[6]	2006[6]	2007[8]	2008[6]	2009[9]	2010[10]	2011[9]
▼18 600	▼18 400	▼18 200	▬18 200	▼18 073	▼17 934	▼17 882
2012[11]	2013[12]	2014[13]	2015[14]	2016[15]	2017[16]	2018[17]
▼17 718	▼17 416	▼17 140	▼16 957	▼16 759	▼16 664	▼16 554
2019[18]	2020[19]	2021[20]
▼16 532	▼16 368	▼15 906

Географія

Місто розташоване на річці Десна, притоці Дніпра. Навколо знаходяться 9,2 тис. га лісу. Є джерела мінеральної води.

Історія

Перші згадки про заснування села датовані 1876 році у зв'язку з будівництвом Ріго-Орловської залізниці (побудовано вокзал Сельцо-Городці). Першими промисловими підприємствами в Сельцо стали лісопильні заводи Кучкіна, Дрейщева, Кітаєва.

З 1886 по 1914 рік в Сєльце діяв невеликий металургійний завод Губонінський, що складався з ливарної майстерні та кузні. На початку XX століття в Сельцо діяли дві вітряні та одна парова млини, 10 лісопильних заводів, миловарні заводи. У 1905 році для попередження безладів і правопорушень в Сельцо був заснований жандармський пост ^[21].

Радянська влада встановлила своє панування в листопаді 1917 року. У 1918 році створені комітет бідноти і комсомольська організація. У 1924 році в Сєльце було побудовано першу будівлю початкової школи. У 1927 році всі купецькі підприємства були конфісковані. У 1929 році було закладено лісопильний завод і Утилькомбінат. Селище Сєльцо почало швидко рости. З сіл переселялися селяни, незадоволені суцільною колективізацією. У 1935 році в лісі, за два кілометри від Сєльця, було закладено великий завод оборонного значення. Для розміщення кваліфікованих робітників, інженерно-технічних працівників і службовців створювалися цілі мікрорайони житлових будинків: «Перша ділянка», «Друга ділянка», «Містечко ІТП», «Проммайданчик», «Соцмістечко». У 1938 році селищу Сельцо було присвоєно статус «робоче селище». У 1939 році був зданий в експлуатацію завод № 113, що випускав артилерійські снаряди ^[21].

22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Вже на другий день війни до армії були мобілізовані всі чоловіки з 1905 по 1920 рік народження. Всі працівники залізничної станції були переведені на казармений стан. У серпні 1941 року почалася евакуація заводу № 113. 16 серпня 1941 року частина обладнання і робітники зі своїми сім'ями були евакуйовані в місто Копейськ на завод № 114. З січня 1942 по вересень 1943 року селище перебувало в окупації. Під час відступу селище було спалено фашистами. Село і залізнична станція були звільнені 17 вересня 1943 року в результаті успішного наступу 260-ї стрілецької дивізії 11-ї армії. У тому ж році почалося відновлення заводу № 113 (отримав новий номер № 121). Виробництво бойової продукції було налагоджено в лютому 1944 року. У квітні 1944 року цех № 3 почав випускати реактивні міни М-8. У травні в цеху № 1 було освоєно виробництво важких мін М-13 і М-31. У 1944 році були частково відновлені чотириповерхові будинки, побудовано два бараки для робітників, відремонтовано будівлю Сельцовської середньої школи. На місці пожежі з'явилися перші будинки ^[22].

Всього з фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулися 267 осіб. У 1945 році на заводі № 121 був відкритий цех № 4 для виробництва продукції широкого вжитку. У 1946 році відкрилася школа робітничої молоді. У 1960-ті роки були побудовані Палац Культури, Будинок спорту і школа на 960 місць. У 1960-ті роки була прокладена шосейна дорога Сельцо — Бежиця, по якій регулярно стали ходити автобуси, і електрифікована залізниця Брянськ — Жуковка^[23].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 06.08.1990 року № 120-1 робоче селище Сєльцо Брянського району віднесено до категорії міст обласного підпорядкування ^[24].

Під час російсько-української війни на початку 2025 року завод з виробництва вибухових речовин у місті був атакований дронами ^[25].

Економіка

В місті працюють хімічний завод, м'ясокомбінат, лісокомбінат, завод мінеральних вод. Випуск продукції на 2003 рік склав 262,8 млн руб.

Відомі люди

В місті народилися:

• Лягін Віктор Олександрович (1908–1943) — радянський розвідник, капітан, Герой Радянського Союзу.
• Жуков Геннадій Васильович (нар. 1938) — український графік, живописець і скульптор.