Сікиринський Юрій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сікиринський.

Юрій Олексійович Сікиринський (позивний «Адвокат»; 3 лютого 1971, м. Львів — 14 червня 2023, район с. Роздолівка, Донецька область) — український правник, військовослужбовець, старший сержант 125 ОБр ТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2024, посмертно).

Юрій Сікиринський Юрій Олексійович Сікиринський
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	3 лютого 1971(1971-02-03) Львів, Українська РСР, СРСР
Смерть	14 червня 2023(2023-06-14) (52 роки) Роздолівка, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	українець
Alma Mater	Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Псевдо	«Адвокат»
Військова служба
Роки служби	2022—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Юрій Сікиринський народився 3 лютого 1971 року у Львові. Проживав у селі Солонка Львівської области.

Закінчив історичний та юридичний факультети Львівського національного університету імені Івана Франка. Співзасновник ГО «AEGEE — Форум європейських студентів Львова»^{[джерело?]}.

Працював адвокатом в адвокатському об'єднанні «Домінанта» м. Львова, у власному адвокатському бюро. Крайні п'ять років працював у транспортній компанії в Нідерландах.

Учасник Помаранчевої революції та Революції гідності. Від 2014 року був волонтером.

Після початку повномасштабного російського вторгнення повернувся в Україну і добровольцем приєднався до 125-ї окремої бригади ТрО. Виконував обов'язки командира розвідувального взводу. Загинув 14 червня 2023 року в районі с. Роздолівка на Донеччині.

Похований 20 червня 2023 року на Личаківському цвинтарі у Львові.

Залишилися дружина та п'ятеро дітей.

Нагороди

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[1].