Сіробаба-Климко Віра Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Климко.

Віра Іванівна Сіробаба-Климко (8 травня 1948, с. Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область) — українська художниця-керамістка (фарфористка). Членкиня Національної спілки художників України (1988). Заслужена художниця України (2002).

Сіробаба-Климко Віра Іванівна
Народження	8 травня 1948(1948-05-08) (77 років)  Вовнянка, Миргородський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	художниця
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Сіробаба Микола Васильович
Нагороди	Заслужений художник України

Життєпис

Народилася в селі Вовнянка на Полтавщині.

1969 року закінчила Миргородський керамічний технікум ім. М. Гоголя (нині — Миргородський фаховий коледж імені Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»). Педагоги з фаху — Сергій Мисак, Віталій Ханко^[1].

Працювала провідною художницею Сумського порцелянового заводу. Авторка унікальних сервізів, сувенірно-подарункових виробів, декоративних наборів, скульптурних композицій.

З 1972 року учасниця обласних, республіканських, всесоюзних художніх виставок.

Твори художниці зберігаються в музеях України та приватних колекціях.

Живе в місті Суми. Одружена з художником Миколою Сіробабою.

Вибрані твори

«Таємниці лісу» (1987), «Сива давнина» (1991), «Смута» (1992), «Тихий дзвін роси» (1995), «Ворожіння» (1998), чайно-десертний набір «У полоні часу» (2000). набір для пива «Лугові роси» (2002), «Мелодія дахів» (2002), «Легенди лісу» (2004), «Мандрівник» (2006).

Музеї, в яких зберігаються твори майстрині

• Дирекція художніх виставок міністерства культури України.
• Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького
• Миргородський краєзнавчий музей.
• Національний музей українського народного декоративного мистецтва (Київ).
• Музей сучасного мистецтва України (Київ).
• Одеський національний художній музей.
• Полтавський художній музей.
• Сумський обласний краєзнавчий музей.
• Сумський художній музей імені Никанора Онацького.
• Харківський художній музей.
• Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана.

Персональні виставки (разом з Миколою Сіробабою)

• 1994 — виставковий зал Національної спілки художників України, Київ (каталог).
• 1996 — Центральний будинок художника, Москва (каталог).
• 1998 — Миргородський краєзнавчий музей.
• 1999 — Фонд сприяння розвитку мистецтв, Київ.
• 2002 — Харківський художній музей.
• 2004 — Будинок художника Національної спілки художників України, Київ.
• 2005 — Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ.
• 2009 — Полтавський художній музей^[2].
• 2013 — Український фонд культури, Київ.
• 2014 — Будинок художника Національної спілки художників України, Київ^[3].