ТЕС Редінг

ТЕС Редінг(івр. תחנת הכוח רדינג) — теплова електростанція у центральній частині Ізраїлю, у портово-промисловій зоні Тель-Авіва. Планується до остаточного закриття на початку 2020-х.

ТЕС Редінг

32°06′10″ пн. ш. 34°46′44″ сх. д.
Країна	Ізраїль
Розташування	Ізраїль, Тель-Авів
Введення в експлуатацію	1970 (блоки черги D)
Вид палива	природний газ
Водозабір	морська вода
Енергоблоки	2 × 214 (черга D)
Турбіни	парові (черга D)
Встановлена електрична потужність	428
Материнська компанія	Електрична компанія Ізраїлю
ідентифікатори і посилання
GeoNames	8621188
ТЕС Редінг
ТЕС Редінг у Вікісховищі

Станцію, названу на честь голови правління Палестинської електричної компанії Айзекса Руфуса^[en], 1-го маркіза Редінга, ввели в експлуатацію у 1938 році з однією паровою турбіною потужністю 12 МВт, до якої початку 1940-х додали ще одну таку ж. Під час Другої світової війни станцію спробували вивести з ладу італійські ВПС, проте вона не зазнала суттєвих пошкоджень. У 1948-му тут запустили третій блок із тим самим показником 12 МВт, котрий мав компенсувати припинення роботи ГЕС Нахараїм внаслідок штучної повені у йорданській долині, викликаної з метою зупинити просування іракських військ під час Війни за незалежність Ізраїлю. У тому ж конфлікті ТЕС знову зазнала безрезультатного повітряного нападу, на цей раз зі сторони ВПС Єгипту.

У 1953—1954 роках на додачу до перших трьох блоків (відомих як «станція А») ввели в експлуатацію ще два потужністю по 50 МВт («станція В»). А напередодні війни 1956 року (операція «Кадеш») запустили третю чергу із двох блоків по 20 МВт («станція С»). Остання повинна була гарантувати виробництво електроенергії навіть в умовах потужних атак проти інфраструктури країни, тому була споруджена у підземному виконанні. При цьому черга С знаходилась за 1,5 км від основного майданчика станції, а її димар для зниження помітності мав висоту лише 10 метрів.

У 1970-му стала до ладу четверта черга («станція D»), котра складалась із двох конденсаційних блоків із паровими турбінами потужністю по 240 МВт (станом на початок 2010-х потужність блоків черги рахувалась як 214 МВт). Димар цього об'єкту заввишки 150 м став примітним архітектурним елементом Тель-Авіва.

Поява нових генеруючих потужностей дозволила у тому ж 1970-му вивести з експлуатації найбільш застарілу «станцію А». Наступною у 1983 році була демобілізована «станція С», а у 2004-му припинила роботу і «станція В».

З самого початку енергоблоки ТЕС були розраховані на споживання нафти, проте у 2006-му вона була переведена на природний газ. Останній постачається через відвід від Офшорного газопроводу^{[1][2][3][4][5]}.

Для охолодження станція використовує морську воду.