Таланчук Петро Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Таланчук.

Петро́ Миха́йлович Таланчу́к (1 липня 1938, с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР) — український науковець і політик, 2-й Міністр освіти і науки України (1992–1994), президент Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», дійсний член Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2016)^[2].

Петро Михайлович Таланчук
Петро Михайлович Таланчук
Ректор Київського політехнічного інституту
1987 — 1992
2-й Міністр освіти і науки України
лютий 1992 — 6 липня 1994[1]
Попередник	Іван Зязюн
Наступник	Михайло Згуровський
Народився	1 липня 1938(1938-07-01) (87 років) с. Городище-Косівське, Володарський район (Київська область), Київська область, УРСР, СРСР
Відомий як	державний службовець, викладач університету
Місце роботи	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Професія	інженер-механік
Нагороди	Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Життєпис

Народився 1 липня 1938 року в селі Городища Косівські Володарського району на Київщині в родині селян. Його батько — учасник Другої Світової війни, загинув на фронті. Мати — пенсіонер.

Після закінчення школи Петро Таланчук працював у колгоспі, служив в армії, навчався у військово-морському училищі. Отримав професію інженера в Київському політехнічному інституті (КПІ), в якому пройшов шлях від студента до ректора.

Ініціатор створення Академії педагогічних наук України, член трьох міжнародних академій, автор багатьох запатентованих винаходів та наукових праць (в тому числі і підручників). Обирався депутатом Верховної Ради.

Висував свою кандидатуру під час виборів Президента України в 1994 р. та зайняв останнє місце за кількістю отриманих голосів у першому турі (0,55 % голосів, або ж 143 361 голос).

Наукова діяльність і наукові праці

Основні напрямки наукової діяльності:

• в галузі технічних наук — приладобудування;
• в галузі гуманітарних наук — освіта, педагогіка, наукознавство.

Автор понад 250 наукових праць, серед яких 14 монографій, підручників і навчальних посібників.

Автор 50 свідоцтв та запатентованих винаходів.

Відзнаки

• Орден Дружби народів (1982),
• Хрест пошани «За духовне відродження» (2001).
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2016)^[2].
• Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)^[3].