Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Братство тарасівців
Таємна політична організація З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Братство (Братерство) тарасівців» або просто «тарасівці» — українська таємна політична організація, створена в Харкові[2] 1891р. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців його безсмертні ідеї.
Серед активних діячів Братства були відомі письменники й науковці: В. Боржковський, М.Вороний, Б.Грінченко, M.Кононенко, М.Коцюбинський, В.Самійленко, Є. Тимченко, В. Шемет, Микола Міхновський та інші.
Remove ads
Програма
Крім культурно-просвітницької діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під московського ярма, повної автономії для всіх народів Російської імперії та соціальної справедливості.
Наприкінці літа 1891 у Глинську на Сумщині, де працювали студенти, було закладено Програму товариства, яка не збереглась.
Ідеї, закладені в Програмі, були розвинуті, у 1893 проголошені на Шевченкові роковини в Харкові та надруковані у квітневому номері львівського журналу «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців»[3]; їх пропагував Б. Грінченко у «Листах з України Наддніпрянської» та М.Коцюбинський у казці-алегорії «Хо».[4][5][5][6][7][8]
Remove ads
Діяльність
Узагальнити
Перспектива
Задум щодо організації спротиву українців тогочасній колоніальній політиці царату виник у групи харківських студентів, (Михайло Базькевич (Баськевич), Микола Байздренко, Віталій Боровик, Іван Липа), коли вони відвідували Тарасову могилу в Каневі влітку 1891 року.
Тарасівці проводили свою діяльність серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу їхнім центром був Харків. У 1892 запрацювала філія в Києві (куди цю ідею привіз В. Боровик, і де згодом головував М.Міхновський, налічувала не менше 16 членів). Поступово з'являються осередки в Катеринославі, Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові та ін., щонайменше 10-12. Загальна ж чисельність братчиків, за деякими оцінками, становила близько 100 осіб.
1893 року невдовзі після публікації «Profession de foi молодих українців»[3] та стороннього доносу— жандармерія ліквідувала харківське ядро Братства. Опинився за ґратами й один із його фундаторів Іван Липа, засуджений за статтею «відторгнення Малоросії від Великої Росії», звідки вийшов через 13 місяців під постійний нагляд поліції. Київський гурток остаточно перебрав на себе лідерство.
1 травня 1893 у Харкові були проведені масові обшуки й арешти серед «тарасівців» і молодогромадівців. До справи було притягнуто 24 особи, у тому числі подружжя Русових і всі «тарасівці». Майже півтора року тривало слідство, в ході якого завдяки мужності заарештованих поліції так і не вдалося виявити в середовищі студентської громади її керівництво. 24 листопада 1894 заарештованим було оголошено царський вирок, за яким майже всі вони підлягали різним строкам тюремного ув'язнення і кількарічному гласному поліційного наглядову за місцем проживання, але поза межами столиць губерній та університетських центрів.[9] Достеменно невідомо, скільки проіснувала організація. Називають різні дати, аж до 1902.[4][5][6][7][8]
За часів панування радянського окупаційного режиму на території України про діяльність «Братство (Братерство) тарасівців» замовчувалось або ж трактувалось радянською владою в дусі тогочасної епохи.[10]
На честь руху була названа вулиця Братства тарасівців в місті Києві.
Remove ads
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads