Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Таримський басейн
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Тари́мський басе́йн (кит.: 塔里木盆地; піньїнь: Tǎlǐmù Péndì) — великий безстічний басейн площею понад 400 000 км². Розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі на дальньому заході Китаю. Його північна межа — гірське пасмо Тянь-Шань і південна — Куньлунь, а також північна частина Тибету. Пустеля Такла-Макан займає більшу частину басейну. Область рідко заселена уйгурами, іншими тюрками, таджиками.
Remove ads
Геологія
Таримський басейн — залишок давнього мікроконтиненту, який приєднався до Євразії у Кам'яновугільному і Пермському періодах.
Вважається що Таримський басейн має великі поклади нафти і природного газу[1], великі відкладення палеозою, мезозою и кайнозою, займають центральну частину басейну, завтовшки понад 15 км. Відкладення нафти та газу відносяться до пермського періоду.
Льодовики з K2, другої за висотою вершини світу, при таненні утворюють річки що прямують до Таримського басейну. Деякі річки використовують за для зрошування, інші утворюють болота та солоні озера.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Великий шовковий шлях мав два маршрути: Північний шовковий шлях по півночі[2] і Південний шовковий шлях по півдню пустелі Такла-Макан. Середній маршрут було облишено в шостому столітті. Південний маршрут йшов через міста-оази Яркенд, Нія, Гума, Марин і Хотан. Ключові міста-оази по північному маршруту — Аксу, Корла, Турфан, Гаочан і Лоулань. Інші ключові міста Кашгар на південному заході, Куча на півночі, і Дуньхуан на сході.
Раніше тохарські мови були розповсюдженні в Таримському басейні — найсхідніші з Індо-європейських мов. Китайська назва «юечжі» ((Chinese 月氏; Wade-Giles: Yüeh-Chih) визначала переселенців з Середньої Азії у Таримському басейні, які були переможені Хунну, пізніше мігрували на південь і заснували Кушанське царство, яке розташовувалось на теренах Афганістану, Пакистану, півночі Індії.
Китайці взяли контроль над Таримським басейном в кінці 1-го століття під головуванням генерала Бань Чао (32–102).
Зміцніле Кушанське царство повернуло собі владу в Таримському басейні в 1-му 2-му сторіччях н. е., де вони заснували царство в Кашгарі і конкурували за владу в області з номадами і китайцями. Вони ввели писемність брахмі, індійський пракрит за для адміністрації і буддизм.
Лобнор, солоне болото y западині на сході Таримського басейну, — використовуються задля ядерних випробувань Китаєм.
Remove ads
Західний маршрут водно-транспортного проєкту Південь-Північ
Китай планує прорити 1000-кілометровий підземний водогон для виведення води з Тибетського плато, найбільшого водного резервуару світу, річки Ярлунг-Цангпо (верхня течія Брахмапутри) у Таримський басейн, розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, для вирощування аграрної продукції. Це загрожує відтоком значних обсягів води й падінням її рівня в нижній течії річки з катастрофічними наслідками для тамтешнього численного населення.
Станом на 2016 рік побудувано 10 дамб на Брахмапутрі й іще 18 будується, що означатиме подальше зменшення кількості води, яку отримують Індія й Бангладеш.
Друга фаза проекту водовідведення Дяньчжун включає постачання води у муніципальні заклади, сільськогосподарські та промислові зони Юньнані у посушливі періоди. Передбачається будівництво 300-кілометрового каналу для перекидання щороку до 17 млрд м³ прісної води з Тибету для порятунку річки Хуанхе, що живить величезну кількість населення Китаю, але критично міліє й утрачає ресурс.
Наразі реалізацію обох зазначених проєктів стримують висока вартість і брак необхідних технологій.[3]
Див. також
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads