Тафономія

Тафономія (англ. taphonomy, нім. Fossilisationslehre f) — розділ палеонтології, що вивчає закономірності процесів поховання і перетворення залишків організмів, зокрема стадії цього процесу: утворення посмертних скупчень організмів (танатоценози, некроценози), перенесення, поховання (тафоценози), скам'яніння (фосилізацію). Тафономія має значення для відновлення палеобіоценозів, а через них і біоценозів минулого, умов проживання організмів і процесів осадонакопичення в районі місцезнаходжень викопних тварин і рослин. Дані тафономії важливі для аналізу геологічного літопису. Основні положення тафономії розроблено у 1940—1950-х роках у працях радянського палеонтолога І. А. Єфремова^[1]. Тафономія поєднує методи та інформаційну базу геології, біології, палеонтології.

Термін тафоморф використовується для опису викопних утворень, які являють собою погано збережені, зіпсовані рештки суміші таксономічних груп, а не однієї таксономічної групи.

Див. також

• Поза смерті
• Лагерштетт
• Псевдокопалини^[en]
• Іхнофосилії