Феодор II (патріарх Александрійський)

Патріарх Феодор II, або Теодор II^[2] (грец. Πατριάρχης Θεόδωρος Β΄, у миру Ніколаос Хорефтакіс, грец. Νικόλαος Χορευτάκης; нар. 25 листопада 1954, село Канлі-Кастелі, Крит, Грецьке королівство) — єпископ Александрійської православної церкви; з 24 жовтня 2004 року — Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки^[1]. Грецький богослов і місіонер.

Феодор II Θεόδωρος Β΄
116-й Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки[1]
з 24 жовтня 2004
Обрання:	9 жовтня 2004
Інтронізація:	24 жовтня 2004
Попередник:	Петро VII
Митрополит Зімбабве
16 вересня 2002 — 24 жовтня 2004
Попередник:	Кирил (Ікономопулос)
Наступник:	Георгий (Владимиру)
Митрополит Камерунський
12 березня 1997   — 16 вересня 2002
Попередник:	Петро (Папапетру)
Наступник:	Димитрій (Захаренгас)
Єпископ Киренський, Екзарх патріарха Александрійського в Афінах
7 червня 1990   — 12 березня 1997
Церква:	Александрійська православна церква
Попередник:
Наступник:	Афанасій (Кіккотіс)
Альма-матер:	Фессалонікійський університет Одеський державний університет імені І. І. Мечникова
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Ніколаос Хорефаціс Νικόλαος Χορευτάκης
Народження:	25 листопада 1954(1954-11-25) (70 років)  с. Канлі-Кастелі, Крит, Грецьке королівство
Священство:	1975
Чернецтво:	1973
Єп. хіротонія:	7 червня 1990
Автограф:
Нагороди:
Феодор II у Вікісховищі

Біографія

Народився 25 листопада 1954 в селі Канлі-Кастелі (нині Профітіс Іліас) на острові Крит.

Початкову освіту здобув у рідному селі. Закінчив Різарийську церковну школу в Афінах і богословський факультет Салонікійського університету зі ступенем магістра богослов'я. Вивчав історію мистецтв, літературу і філософію в Одеському університеті (СРСР).

В 1973 прийняв чернечий постриг в Агарафському монастирі Успіння Пресвятої Богородиці в Іракліоні^[3].

У 1975 митрополитом Ламбійським і Сфакійським Феодором (Дзедакісом) висвячений у сан диякона, після чого служив архідияконом Ламбійської митрополії на Криті.

23 квітня 1978 тим же архієреєм висвячений у сан ієромонаха, після чого був протосинкелом тієї ж митрополії. Займався благодійністю.

У 1985—1990 був екзархом Александрійського патріархату при подвір'ї в РПЦ (Свято-Троїцькому соборі Одеси) за патріархів Миколая VI і Парфенія III.

7 червня 1990 висвячений у єпископа Киренського і призначений екзархом Александрійської православної церкви в Афінах, супроводжував Парфенія III у місійних поїздках по Африці та в закордонних візитах.

16 вересня 2002 призначений митрополитом Зімбабвійським.

Заснував чотири місіонерських центри в Хараре, грецький культурний центр на 400 чоловік, два великих місіонерських центри в сусідньому Малаві з лікарнями, технічними школами і курсами медсестер. На кошти грецького парламенту оновив грецький квартал (Школа, Церква, Будинок Священика) в Бейрі, Мозамбік. Він засновував церкви та сприяв створенню православних громад в Ботсвані та Анголі.

11 вересня 2004 Патріарх Петро VII і ряд вищих єпископів Александрійської Православної Церкви загинули в катастрофі вертольота над Егейським морем. Синод обрав 9 жовтня митрополита Феодора на патріарший престол.

24 жовтня 2004 в Успенському соборі Александрії відбулася його інтронізація. На церемонії були присутні предстоятелі та представники помісних православних церков, у тому числі Архієпископ Афінський і всієї Еллади Христодул і Архієпископ Тірани і всієї Албанії Анастасій, глава Коптської Церкви Папа Шенуда III, президент Греції Костіс Стефанопулос, представники президента Єгипту Хосні Мубарака.^[4]

У жовтні 2007 здійснив офіційний візит до Московського патріархату.^[5]

Був єдиним з предстоятелів інших церков у патріаршому сані і брав участь в інтронізації патріарха московського Кирила в Храмі Христа Спасителя 1 лютого 2009.

8 листопада 2019 визнав Томос Православної церкви України та вніс до свого диптиху її предстоятеля митрополита Епіфанія.

11 липня 2020 року виступив проти перетворення святої Софії на мечеть.^[6]

Нагороди

• Орден Дружби (Росія, 17 вересня 2009 року) — за великий внесок у розвиток співробітництва між Російською Федерацією та Арабською Республікою Єгипет^[7]
• Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (Україна, 27 липня 2013 року) — за видатну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі^[8]
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ, 2007 рік)^[9].
• Орден «Слави і Честі» I ступеня (РПЦ, 2013 рік)^[10]
• Орден УПЦ МП преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (2007 рік).^[11].
• Золотий орден Святого Георгія (Грузинська православна церква, 2008)^[12]
• премія імені Патріарха Олексія II «За видатну діяльність зі зміцнення єдності православних народів. За затвердження і просування християнських цінностей у житті суспільства» (2012)^[13].
• Орден Сербського прапора I ступеня (26 вересня 2017 року, Сербія)^[14]
• Медаль святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова 1-го ступеня (6 грудня 2017 року, Санкт-Петербурзька духовна академія)^[15]