Іракліон

Іра́кліон (грец. Ηράκλειο), або Геракліон, давня назва Кандія — столиця Криту та одне з найбільших міст Греції, адміністративний центр ному Іракліон. Його історія налічує понад 2,5 тисячі років. Сьогодні це великий порт, торговельний та туристичний центр. Іракліон має також свій аеропорт «Нікос Казандзакіс».

Іракліон Ηράκλειο
Венеційська фортеця Рокка аль Маре (1523–1540) в Іракліоні Венеційська фортеця Рокка аль Маре (1523–1540) в Іракліоні
Іракліон
Координати: 35°20′ пн. ш. 25°8′ сх. д.
Країна	Греція
Децентр. адміністрація	Адміністрація Криту
Периферія	Крит
Периф. одиниця	Іракліон
Колишні адмін. одиниці
- Регіон	Крит
- Ном	Іракліон
Розташування на мапі ному
Уряд
- мер	Янніс Куракіс
Площа
- Повна	109,026 км²
Найбільша висота	33 м
Найменша висота	0 м
Населення (2001[1])
- Усього	137 711
Часовий пояс	EET/EEST (UTC+2/3)
Поштовий код	70x xx, 71x xx, 720 xx
Телефонний код(и)	2810
Авто	HK, HP
Вебсайт: www.heraklion-city.gr

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іракліон (ном).

Географія

Клімат

Іракліон знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26,1 °C (79 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 12,1 °С (53,8 °F).^[2]

Клімат Іракліона
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	23	26	28	35	37	41	40	37	39	37	30	23	41
Середній максимум, °C	15,3	15,5	16,7	20	23,5	27,3	28,7	28,5	26,4	23,4	20	17	21,9
Середня температура, °C	12,1	12,2	13,5	16,5	20,3	24,4	26,1	26	23,5	20	16,6	13,7	18,7
Середній мінімум, °C	9	8,9	9,7	11,8	15	19,1	21,6	21,8	19,3	16,5	13,4	10,8	14,7
Абсолютний мінімум, °C	2	0	0	5	8	12	16	16	12	8	2	1	0
Норма опадів, мм	90.1	67.6	58.2	28.5	14.2	3.5	1	0.6	17.7	64.9	59	77.9	483.2
Днів з опадами	14	12	9	6	4	1	0	0	2	6	10	14	78
Вологість повітря, %	68	66.1	66	61.7	60.8	56.3	56.6	58.3	61.2	65.5	67.7	67.7	63
Джерело: Weatherbase

Історія

Історія міста сягає щонайменше 1 століття н. е. Страбон у «Географії» повідомляє, що Гераклеоном (грец. Ηράκλειο, тобто «містом Геракла») називалася гавань античного Кносса, збудована після занепаду сусіднього Амнісса. Згодом місто обнесли фортечними мурами, і за візантійських часів його називали Кастро, тобто «фортеця».

У 824 році порт захоплений арабами, які дали місту нову назву Рабд-ель-Хандак, тобто «фортеця з глибокими ровами». Після повернення Іракліона під владу візантійців (961) Никифором Фокою, арабську назву зберегли, скоротивши до Хандакс. Вона вживалася поруч з назвою Кастро або ж навіть Мегало Кастро (тобто «велика фортеця»).

У 1204 році, після здобуття Константинополя хрестоносцями, Крит придбаний у них венеційцями. Однак у реальності місто опинилося в руках пірата Енріко Пескаторе^[ru]. Остаточно влада Венеційської республіки над Іракліоном була встановлена в 1211 році. Місто стало столицею Криту і його головною фортецею. Венеційці іменували місто на свій лад  — Кандією, а Крит офіційно називався «королівством Кандійським». Серед місцевого населення зберігалася назва Мегало Кастро  — і за часів венеційського панування, і за османської доби.

Турки захопили місто в 1669 році, після найтривалішої в історії 21-річної облоги. Нові завойовники лише трохи переінакшили венеційську назву міста  — на тур. Kandiye. Крит отримав статус «пашалика» — області, що безпосередньо управлялась пашою. Оскільки Іракліон був майже цілком зруйнований, столицю Криту перенесли до Ханьї.

У 1889 році Крит звільнений від турків, а місто отримало свою античну першоназву  — грец. Ηράκλειο.

Визначні місця

Найцікавішими є такі історичні та архітектурні пам'ятки:

• археологічний музей Іракліону — один з найбільших музеїв Греції та найкращий у світі, присвячений мистецтву мінойської цивілізації;
• собор святого Марка, з 2000 року будівлю займає музей образотворчого мистецтва^[ru];
• церква Св. Тита — заснована 961 року. У ній зберігається головна християнська святиня Криту — голова Св. Тита;
• фонтан Морозіні — побудований на початку 17 ст., має ім'я губернатора острова Франческо Морозіні;
• церква Агіа Дека — побудована на початку 17 ст., названа на честь Десяти мучеників, що були страчені у 3 ст. римлянами в Гортині за віросповідання;
• церква Св. Катерини  — тут здобули освіту Михайло Дамаскін та його учень і послідовник Ель Греко;
• Укріплення Іракліона — оборонні стіни венеційської доби.

• 
  Церква Св. Тита
• 
  Церква Св. Катерини
• 
  Собор святого Марка
• 
  Доки в Іракліоні
• 
  Собор Святого Міни

Доки

Доки в Іракліоні — великі видовжені будови з опуклими, бочкоподібними дахами. Вони забезпечували місце для ремонту та охорони кораблів. Також використовувались для побудови нових суден. У різний час було побудовано 3 комплекси:^[3]

• перший  — побудований у XIII ст., мав назву Арсенали Антики;
• другий  — Арсенали Векки;
• третій  — Арсенали Нуові та Нуовіссімі (Арсенали Нові та Новітні).

Фонтани

У візантійський період водопостачання міста здійснювалось з криниць а також підземних цистерн для збору дощової води, яких в 1639 році було: 1270 колодязів і 273 цистерни. Після збільшення наслення міст острова в XVI столітті у венеційської влади виникла потреба щодо забезпечення питню водою населення, що призвело до появи фонтанів, які отримували воду з джерел з околиць або з-за меж міста. Після захоплення острова і міста османами в 1669 році вони продовжили будівництво фонтанів.^[4]

Першим в 1552-1554 роках було побудовано Фонтан Бебо, в 1603 році побудовано Фонтан Сагредо, від якого залишилась лише фасадна плита на північно-західному куті Венеційської ложі, Будівництво було продовжено при Франческо Морозині, який заснував фонтан в 1628 році, який нині називається Фонтан Морозіні. Останнім венеційці в 1666 році збудували Фонтан Пріулі, який довелося збудувати, оскільки Фонтани Бебо і Морозіні залишились без води оскільки османи перекрили воду під час облоги міста. При османах буо побудовано інші фонтани, з яких залишились Фонтан Єніцар Ага та Фонтан Хачі Ібрагім Ага.^[4]

• 
  Фонтан Морозіні
• 
  Фонтан Бебо
• 
  Фонтан Пріулі (Іракліон)
• 
  Фонтан Хачі Ібрагім Ага
• 
  Фонтан Єніцар Ага
• 
  Фонтан Сагредо

Персоналії

Літератори

• Стефанос Сахлікіс — грецький поет кінця XV — початку XVI століть.
• Одісеас Елітіс (Οδυσσέας Ελύτης) — грецький поет, Нобелівський лауреат 1979 р.
• Нікос Казандзакіс (Νίκος Καζαντζάκης) — письменник.
• Александр V — антипапа у період 1409—1410 рр.
• Еллі Алексіу — грецька письменниця та перекладачка.
• Галатія Казандзакі — грецька письменниця.

Науковці

• Франческо Бароцці — італійський математик, астроном, гуманіст.
• Іосиф Сіфакіс — лауреат Премії Тюрінга-2007.

Живопис

• Феофан Стрелітзас Бафа — іконописець, представник критської школи.
• Михайло Дамаскін — представник критської школи.
• Ель Греко — іспанський художник грецького походження.
• Константінос Воланакіс (Κωνσταντίνος Βολανάκης) — художник 19 ст.

Політика

• Костянтин Корнякт - купець, церковний меценат Львова;
• Яна Ангелопулос-Даскалакі — політик, очолювала комітет, відповідальний за підготовку Літніх Олімпійських ігор 2004 р. в Афінах.
• Гіоргос Вулгаракіс — міністр морської торгівлі.

Спорт

• Йосиф Даскалакіс (* 1982) — грецький футболіст.
• Нікос Махлас — грецький футболіст, учасник чемпіонату світу 1994 року.
• Йоргос Самарас — грецький футболіст, учасник чемпіонату Європи 2008 року.

Див. також

• Мінойська культура
• Іракліон (аеропорт)