Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Окуневський Теофіл Іполитович
український адвокат, політик, громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Теофіл (Теофіль) Іполитович Окуневський (пол. Teofil Okuniewski, 7 грудня 1858, Яворів (сучасного Косівського району)/Радівці — 19 липня 1937, Городенка[1]) — український юрист, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива


Син греко-католицького священника о. Іполита Окуневського. Брат Ярослава Окуневського.
У 1869—1877 роках навчався в Коломийській гімназії, у 1877—1881 роках — на правничому факультеті Віденського університету, саме тут у 1883 році отримав звання доктора права.[2] Від 1885 року кандидат адвокатури у Станиславові, у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці[3] (пізніше в ній працював молодий Лев Бачинський).
На початку липня 1889 року обраний послом Галицького крайового сейму від IV курії в 11-у Коломийському виборчому окрузі (як представник народовців). Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70), застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). В сеймі вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.
У 1889 році з причини політичної суперечки в Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, перемігши його.[3]
Заснував, очолив філію товариства «Просвіта»; ініціатор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Його обирали депутатом Городенківської повітової ради, міським головою (бурґомістром) Городенки з 1898 року (ц.-к. Намісництво не допускало до урядування).[3] 1899 року один із засновників УНДП. Євген Олесницький був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі щодо «зневаги намісника Казімежа Фелікса Бадені».
Посол:
- парламенту — Австрії
- Галицького сейму —
- VI—VII каденції (1889—1901) від 11 округу (Коломийський повіт)
- X каденція (1913—1914) від 7 округу (Заліщицький повіт).
Під час Першої світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткові. Впродовж 1915—1917 років працював у Києві. 1917—1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[3]
У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.
Remove ads
Цікаво, що
Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілем Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці XIX століття.[3]
Корнило Устиянович написав його портрет.[4]
Вшанування
1992 року одну з вулиць у Львові було названо на честь Теофіла Окуневського.[5]
Примітки
Джерела та література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads