Терентьєв Юрій Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терентьєв.

Юрій Павлович Терентьєв (27 січня 1925(19250127), м. Балашов Саратовська область СРСР  —1 січня 1996 Київ, Україна) радянський військовий діяч, командувач 6-ї гвардійської танкової армії Київського військового округу, генерал-лейтенант танкових військ. Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.

Юрій Павлович Терентьєв
Ім'я при народженні	Юрій Павлович Терентьєв
Народження	27 січня 1925(1925-01-27) м. Балашов Саратовська область СРСР
Смерть	1 січня 1996(1996-01-01) (70 років) Київ, Україна
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	УРСР →  Україна
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Збройні сили танкові війська
Освіта	Київське вище загальновійськове командне училище
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант танкових військ
Командування	командувач 6-та гвардійська танкова армія
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

З 1943 року — в Червоній армії, призваний Балашовським районним військовим комісаріатом Саратовської області РРФСР. Направлений на навчання у 2 Київське училище самохідної артилерії, що у той час знаходилося в передмісті Саратова. Потім це училище було реорганізовано в Київське вище загальновійськове командне Червонопрапорне училище імені М.В.Фрунзе.

Учасник німецько-радянської війни з січня 1944 року. Командував самохідною установкою СУ-85, був командиром танкової роти 1495-го самохідного артилерійського полку. Воював на Ленінградському та 2-му Білоруському фронтах.

У період бойових дії, за даними Нагородних листів, екіпажем його бойової машини були знищені танк Т-IV (PzKpfw IV), самохідна артилерійська установка, 8 протитанкових гармат, батарея 105 мм гармат, зенітна батарея, мінометна батарея, велика кількість іншої техніки і живої сили противника.

Член ВКП(б) з 1945 року.

Після війни продовжив службу в Радянській армії.

Закінчив Академію бронетанкових військ Радянської армії.

У березні 1966 — вересні 1968 року — начальник штабу 10-ї гвардійської танкової дивізії.

У вересні 1968 — липні 1970 року — командир 41-ї гвардійської танкової дивізії Червонопрапорного Київського військового округу.

Закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

У серпні 1972 — серпні 1973 року — начальник штабу 6-ї гвардійської танкової армії Червонопрапорного Київського військового округу.

У серпні 1973 — травні 1977 року — командувач 6-ї гвардійської танкової армії Червонопрапорного Київського військового округу.

У вересні 1977 — березні 1981 року — 1-й заступник командувача військ Червонопрапорного Київського військового округу.

З 1981 по 1986 рік — начальник групи радянських військових фахівців у місті Лейпциг (Німецька Демократична Республіка).

З січня 1994 року — професор кафедри Академії Збройних Сил України. Автор 14 наукових робіт. За активну наукову діяльність присвоєно вчене звання «доцент» за спеціальністю «Стратегія».

Похований на Лук'янівському військової кладовищі в Києві.

Звання

• генерал-майор танкових військ
• генерал-лейтенант танкових військ (25.04.1975)

Нагороди

• орден Червоної Зірки (1944)
• орден Вітчизняної війни II ступеня (1945)
• орден Вітчизняної війни II ступеня (1945)
• орден Червоної Зірки (1945)
• орден За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР III ступеня (1975)
• орден Червоної Зірки (1982)
• орден Вітчизняної війни I-го ст. (1985)
• 16 медалів
• 4 нагороди іноземних держав
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
• Нагородні листи джерело pamyat-naroda.ru.