Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів

Музей політичних в'язнів — історико-меморіальний музейний заклад у місті Тернополі. Діє від 14 жовтня 1996. Перший музей-меморіал в Україні.

Тернопільський обласний історико-меморіальний музей політичних в'язнів
49°33′12″ пн. ш. 25°35′52″ сх. д.
Тип	музей
Країна	Україна
Розташування	м. Тернопіль
Адреса	вул. Коперника, 1
Засновано	14.10.1996
Відкрито	14.10.1996
Режим роботи	10:00 - 17:00, закрито в понеділок та середу
Директор	Уляна Рикун
Куратор	Ігор Олещук, Орест Савка
Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів (Україна)
Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів у Вікісховищі

Оглядова вежа та подвір'я тюрми.

Відкриття виставки "Світло Стефанії Шабатури"

Гичка Стефанія – редакторка книг Марії Потикевич-Заболотної на ювілейному заході до 100-річчя поетеси

Засновник — Інститут національного відродження України та Тернопільська обласна спілка політв'язнів і репресованих України. Директор — Уляна Рикун, старші наукові працівники Ігор Олещук та Орест Савка, співробітники Мирослав Чорномаз та Ігор Гуралевич.

Історія музею

«Історико-меморіальний музей політичних в'язнів», як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею відкрито й освячено 14 жовтня 1996 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці^[1]. Ідея створення музею належить краєзнавцю, археологу, директору Інституту національного відродження — Ігорю Ґереті. Його підтримали колишній директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею Венедикт Лавренюк, обласна Спілка політв'язнів і репресованих та обласне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса. Власне тоді і було відкрито першу експозицію, яка розміщувалась лише у кількох камерах.

Рішенням Тернопільської обласної ради №1197 від 6 листопада 2018 року створено комунальну установу Тернопільської обласної ради “Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини”, який охопить усі пам'ятні місця області, пов'язані з історією боротьби за волю та незалежність України. Музейний комплекс складають: Історико-меморіальний музей політичний в’язнів у м. Тернополі, Народний історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків у с. Великий Глибочок Тернопільського р-ну, Музей національно-визвольної боротьби ОУН-УПА у с. Бишки Козівського р-ну, Музей ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН у с. Золота Слобода Козівського р-ну, Музей визвольних змагань УПА у с. Слов’ятин Бережанського р-ну^[2].

Станом на сьогодні виставкові зали музею розміщені у 28-ми камерах колишнього слідчого ізолятора радянської спецслужби. Будівля, в якій знаходиться музей, розміщена на вул. Коперника, 1 та була побудована на базі підвалів будинків XVII та XIX століть у 1944—1947 роках німецькими військовополоненими.

Так, згідно із штатним розкладом, станом на 15 травня 1944 року (тобто через місяць, після вступу червоноармійців до Тернополя) установа, яка розміщувалась у цій будівлі мала назву Управління НКДБ по Тернопільській області і нараховувала 9 підрозділів Управління та 38 районних. Внутрішня тюрма відносилась до Адміністративно-господарського відділу (АГВ) і нараховувала 31-у штатну одиницю.

Власне згадана будівля перестала використовуватись як приміщення для спецслужби у 1986 році, а сама внутрішня тюрма, розпочинаючи із кінця 1970-х — початку 1980-х, втратила своє функціональне призначення.

Важливо відзначити, що перед «виселенням» спецслужби із цього приміщення всі стіни камер були старанно замальовані та поштукатурені. Камери музею відкривались у кілька етапів, у зв'язку із тим, що перед від'їздом у в'язниці було зведено ряд стін, які відділяли одну частину в'язничного коридору від іншої. Та завдяки спогадам політв'язнів і посильній роботі працівників музею, врешті вдалось відновити автентичний вигляд внутрішньої тюрми^[3].

Експонати

У 28 колишніх камерах слідчого ізолятора КДБ розміщено матеріали зібраних фондів та експозиції, що розповідають про національно-визвольну боротьбу на теренах Тернопільщини. Таким чином, кожна камера присвячена окремим подіями XX ст. і в комплексі демонструє історію боротьби з комуністичним режимом.

Камера присвячене репресіям 1939-1941 рр. представлена унікальними експонатами, зокрема, оригінальними дверми до в’язничної камери, наручниками зразка 1940-х рр. та кийками, якими слід­чі радянських органів державної безпеки домагалися зізнання у «воро­гів народу». Окремої уваги заслуговують чотири графічні роботи ху­дожника Ярослава Омеляна, які ілюструють добу радянських репресій.  

Меморіальна дошка політв'язням.

У другій залі, що знаходить­ся у двох камерах (у 1960-х рр. їх перепланували в одну), представлено експозицію, що розповідає про заснування, діяльність і боротьбу Ор­ганізації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). На виставкових стендах представлено біографії очільників української національно-визвольної боротьби XX ст., зокрема — Єв­гена Коновальця, Степана Бандери та Романа Шухевича. Багато матері­алів, що стосуються історії УПА: копії повстанських документів, лис­тівок та фотографій. Окремою рубрикою, яка заслуговує уваги, є добір­ка матеріалів з історії діяльності УПА на Тернопіллі, зокрема, Військо­вих округів «Богун» та «Лисоня».

В одно­му із колишніх карцерів му­зею утворено символічну ка­пличку, яка використовуєть­ся для проведення панахид і богослужінь. Ще одна камера присвячена жінкам, зокрема, розміщені експонати про Катерину Зарицьку, Галину Дидик, Ма­рію Потикевич-Заболотну, Євгенію Нагай та інших. Експонуються їх особисті речі, виготовлені власними руками каторжанок: вервечка, зроблена із хліба, альбом із малюнками, жіночі тюремні костюми, взуття, оригінали табірних листів, поштівки, фото, тощо. В експозиції також представлені макети виправно-трудового табору, бараку, вагона, у якому вивозили політв’язнів у віддалені райони СРСР, а також карта, на якій позначено більшість таборів ГУЛАГу.

В камері, присвяченій історії Товариства політв’язнів і репресованих, на чотирьох стендах подано історію в особистостях Тернопільської обласної орга­нізації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.

З ініціативи Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ окремою експозицією у музеї представлено історію ре­пресій над церквою та її діячами в Україні. На стендах яскраво пред­ставлено життєвий шлях митрополита Йосипа Сліпого, єпископа Ми­кити Будки та Григорія Хомишина, священиків Омеляна Ковча, Іва­на Сенківського та інших.

Камер присвячена дисидентам УГКЦ.

У 2005 p., з ініціативи Тернопільської міської організа­ції «Спілки Української Молоді в Україні», в одній із камер музею було створено реконструкцію криївки. Повстанське ліжко із «лежанкою» (матрац), оригінальні друкарська машинка та радіостанція, а також повстанська зброя наявно розповідають про український резистанс. До­повнюють експозицію також і макети криївок, виготовлені та подаро­вані художником Іларіоном Пилипцем.

Меморіальна кімната героя України Степана Бандери представлена унікальними експонатами — ко­пія посмертної маски С.Банде­ри, фотографії похорону та його особистого кабінету, а також житла, що були передані з ініціативи Спілки Українців Британії та Спілки Української Молоді Великої Бри­танії. Також експонується автентичний бронежилет Ярослава Стецька, що був переданий з Німеччини.

Про дисидентський рух та шістдесятників присвячені окре­мі експозиції. У двох каме­рах можна ознайомитись з біографіями очільників цьо­го руху: Ю. Шухевича, В. Чорновола, В. Стуса та ін. Окремою темою висвітлено історію так званої «Чортківської групи». Унікальними експонатами у цій камері є вишиванка та кобза, що подарована музеєві репресованим кобзарем Миколою Литвином, та оригінальне тюремне ліжко дисидентського періоду.

На сходо­вій клітці музею, яка у період існування тюрми вела в’язнів від ізолятора до кабінетів слідчих знаходиться експозиції присвячені: «Го­лодоморам в Україні», «Комуністичному терору» та «Історії УПА»^[4].

Впродовж восьми місяців 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КДБ тернопільський поет, публіцист, правозахисник, член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987) Степан Сапеляк, якого як учасника молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22 січня 1973 р. на честь 50-річниці Акту Злуки УНР і ЗУНР у м. Чорткові вивісили жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв'язнів із радянських тюрем й концтаборів». На фасаді будівлі з боку вулиці висить меморіальна дошка присвячена політв'язню.

Живим експонатом музею є співпрацівник Ігор Олещук, який у 1948 був засуджений на 25 років таборів суворого режиму на шахтах Воркути. Ігор Андрійович був в одній із цих 28 камер. Його заарештували в 17 років за співпрацю з повстанцями. "Мама передала мені покривало, передала сухарі, передала смалець. Вони мене роздягнули, викинули з горщика смалець, сухарі на те покривало, кинули мене на нього, потім згорнули разом з усім тим і занесли в третю камеру", — розповів Ігор Олещук. Тепер у цій камері експозиція про історію УПА^[5].

Додатково

Зовнішні відеофайли
	Єдиний в Україні історико-меморіальний музей політв'язнів відзначає 25-річчя

У музеї знято декілька фільмів: «Нескорені краяни», спільний україно-канадський фільм-хроніка «Розповіді учасників підпільної боротьби», "Шлях до світанку"(реж. Т. Ткаченко" (2019).^[6] Започатковані перші частини стрічки «Загадка Норильського по­встання». Український дисидент Семен Глузман зняв про музей огля­довий фільм, а емігрант Богдан Луговий знімав тут епізоди для фільму про тюремний побут політв’язнів.

Вже традиційним для музею стала молодіжна акція «Доба», яка проводиться з ініціативи СУМ в Україні із 2005 р. Молоді люди до­бровільно зголошуються провести добу у камерах колишнього слідчо­го ізолятора КДБ.

27 лютого 2024 року в музеї відкрилася виставка «Світло Стефанії Шабатури», в рамках Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA^[7][8].

Схожі музеї

•  Україна: Тюрма на Лонцького

Схожі музеї за кордоном

•  Литва: Музей жертв геноциду
•  Угорщина: Музей Дім терору

Сітлини

Фото музею
Тюремне ліжко. Тюремне ліжко.  Вікно камери. Вікно камери.  Коридор тюрми. Коридор тюрми.  Внутрішній двір для ув'язнених. Внутрішній двір для ув'язнених.  Панорама тюремного двору. Панорама тюремного двору.  Експозиційні стенди. Експозиційні стенди.  Камера ім. Степана Бандери. Камера ім. Степана Бандери.