Тершаковець Михайло

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тершаковець.

Миха́йло Іванович Тершако́вець (11 червня 1883(18830611), с. Кліцько, нині — Львівського району, Львівської області — 6 лютого 1978, Філадельфія, Пенсільванія, США) — український історик літератури і педагог^[3]. Племінник громадського та політичного діяча Григорія Андрійовича Тершаковця, двоюрідний брат діяча ОУН та воїна УПА Зиновія Григоровича Тершаковця.

Тершаковець Михайло
Народився	11 червня 1883(1883-06-11)[1]  Городоцький район, Львівська область, Україна
Помер	6 лютого 1978(1978-02-06)[1] (94 роки)  Філадельфія, Пенсільванія, США
Поховання	Личаківський цвинтар
Діяльність	педагог, історик літератури, літературознавець, викладач університету, літературознавець
Галузь	літературознавство[2]
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет
Знання мов	українська[2]
Заклад	Львівська академічна гімназія і ЛНУ ім. І. Франка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Родичі	Тершаковець Гринь (дядько), Тершаковець Зиновій (двоюрідний брат)

Могила Михайла Тершаковця на 45 полі Личаківського цвинтаря

Біографія

Народився у с. Кліцько, біля Комарна (Галичина). Початкову освіту здобув вдома, потім продовжив навчання у школі містечка Комарна. У 1894—1902 роках навчався у Львівській гімназії. Після її закінчення продовжив студії на філософському факультеті Львівського університету, а згодом на філософському факультеті Віденського університету.

Дійсний (з 1914) і почесний (з 1974) член НТШ, довголітній учитель Академічної гімназії (1906—1944) (викладав у Львівській і Сяноцькій гімназіях), доцент української літератури Львівського державного університету імені Івана Франка (1940—1941).

У 1944 році разом із родиною емігрував до Відня, викладав у гімназії, потім Віденському університеті. Захистив докторат (1948).

З 1949 року проживав у Філадельфії (США), де й помер. Був похований на цвинтарі в Баунд-Бруку. 5 липня 2011 року його рештки було перепоховано на 45 полі Личаківського цвинтаря у Львові^[4][5].

Творчий доробок

Найбільший науковий інтерес мав до літературного життя Галичини доби національного відродження, насамперед творчість фундатора «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича.

Праці з історії культури Галичини першої половини XIX століття.

• 1904 — «Маркіян Шашкевич про свою читанку», «Причинки до житєпису Маркіана Шашкевича та дещо із його письменської спадщини».
• 1906 — «Причинок до студій над М. Шашкевичем».
• 1907 — Матеріали й замітки до історії національного відродження Галицької Руси в 1830 та 1848 рр.".
• 1908 — «Гал. руське літературне відродження».
• 1910 — «Відносини Вартоломея Копітара до галицько-українського письменства».
• 1911 — «До життєписи Маркіяна Шашкевича».

із літератури княжої доби:

• 1928 — «Переказ про Кия, Щека і Хорива та їх сестру Либедь» (у ювілейній збірці УАН на пошану Михайла Грушевського).