Тетрадзе Омарі Михайлович

Омарі Михайлович Тетрадзе^[1] (рос. Омари Михайлович Тетрадзе, нар. 13 жовтня 1969, Веліспірі) — радянський та російський футболіст грузинського походження, що грав на позиції правого півзахисника, в кінці кар'єри — на позиції захисника. Виступав за «Динамо» (Москва), а також збірні СНД та Росії.

Омарі Тетрадзе
Омарі Тетрадзе
Особисті дані
Повне ім'я	Омарі Михайлович Тетрадзе
Народження	13 жовтня 1969(1969-10-13) (56 років)
	Веліспірі, СРСР
Зріст	176 см
Вага	71 кг
Громадянство	СРСР  Росія  СНД
Позиція	правий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987–1990 «Динамо» (Тбілісі) 25 (0) 1991 →  «Мерцхалі» 30 (4) 1991–1995 «Динамо» (Москва) 101 (11) 1995–1997 «Аланія» 61 (1) 1997–1999 «Рома» 15 (0) 1999–2002 ПАОК 59 (2) 2002 «Аланія» 29 (0) 2003–2004 «Анжі» 7 (0) 2004–2005 «Крила Рад» (Самара) 26 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1991 СРСР (ол.) 5 (0) 1992 СНД 3 (0) 1992–1996 Росія 40 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2006 «Крила Рад» (Самара) (асист.) 2007–2010 «Анжі» 2010–2011 «Волга» НН 2012–2013 «Хімки» 2013–2014 «Жетису» 2015–2016 «Єнісей» 2016–2017 «Тобол» (Костанай)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 11 листопада 2021.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Клубна кар'єра

Починав грати в «Динамо» (Тбілісі). У 1986 році у складі збірної Грузинської РСР виграв всесоюзний турнір «Кубок Надії» (під прізвищем Осіпов)^[2]. У «Динамо» в той час повинні були грати футболісти тільки під грузинським прізвищем, і батько Омарі, Михайло Осіпов^[3], вирішив, щоб син узяв прізвище бабусі — Тетрадзе^[4][5].

Протягом 1991–1995 років захищав кольори московського «Динамо». 1 лютого 1993 року зламав щелепу в результаті побиття співробітниками міліції^[6].

У 1995 році, після відходу з московського «Динамо», на Кубку Співдружності 1995 року виступав за московський «Спартак», проте після турніру підписав контракт з «Аланією».

У 1997 році уклав контракт з італійською «Ромою». Однак кар'єрі в Ромі завадила важка травма (сильне розтягнення хрестоподібної зв'язки коліна), отримана в матчі проти збірної Люксембургу 30 квітня 1997 року. 2 лютого 1999 року розірвав контракт з «Ромою» і повернувся в Москву.

Згодом Тетрадзе прийняв пропозицію грецького ПАОКа, з яким виграв Кубок Греції у 2001 році, проте через бажання знову потрапити в збірну Росії повернувся в «Аланію».

Протягом сезону 2003 року захищав кольори «Анжі».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Крила Рад» (Самара), за який виступав протягом 2004—2005 років.

Виступи за збірні

1991 року захищав кольори олімпійської збірної СРСР. У складі цієї команди провів 5 матчів.

На початку 1992 року провів три матчі у складі національної збірної СНД, проте в остаточну заявку на Євро-1992 не потрапив.

16 серпня 1992 року зіграв у історичному першому матчі збірної Росії проти Мексики (2:0). У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США (1 матч) та чемпіонату Європи 1996 року в Англії (3 матчі, 1 гол). Був у списку кандидатів на поїздку на чемпіонат світу з футболу 2002 року, але не потрапив у підсумкову заявку,^[7][8][9] адже не зміг переконати тренерів збірної у своїй необхідності^[10].

Всього за збірну Росії провів 37 матчів, забив 1 гол.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри залишився у «Крилах Рад», ставши асистентом головного тренера. У тому ж році, за словами камерунського захисника клубу Сержа Бранко, Тетрадзе погрожував футболісту пістолетом за відмову гравця добровільно програти матч клубу «Москва»^[11].

З 2007 року працював головним тренером «Анжі». 16 березня 2010 року Тетрадзе подав у відставку з поста головного тренера «Анжі»^[12]. На думку спортивного оглядача «Нової газети», Тетрадзе подав у відставку через небажання брати участь в «договірних матчах» своєї команди з клубами з сусідніх регіонів, «Спартаком-Нальчик», «Тереком» та «Аланією»^[13][14]. Офіційними причинами відставки стала втома і бажання бути із сім'єю; у той же час Тетрадзе не спростував й існування інших причин, хоча і відкинув припущення про те, що призвели до відставки договірні матчі^[4].

8 травня 2010 року очолив нижегородську «Волгу»^[15]. У тому ж році Олександр Тарханов сказав, що нібито хтось із керівництва «Волги» звертався до очолюваних ним «Хімок» про «здачу» матчу. Тетрадзе на це відповів, що йому неприємно чути таке, і що команда покращила своє турнірне становище тільки за рахунок гри^[16]. У 2011 році Омарі спростував чутки про договірний матч його команди і клубу «Анжі»^[17]. 15 червня 2011 року незадоволений результатами команди президент «Волги» Олексій Гойхман відправив Тетрадзе у відставку^[18].

У лютому 2013 року став біля керма казахстанського клубу «Жетису»^[19]. У липні 2014 року клуб почав відчувати фінансові проблеми і подав в суд на Тетрадзе^[20], і у вересні 2014 року Омарі разом зі своїм штабом покинули команду за взаємною домовленістю сторін^[21], в тому числі і через інцидент із затриманням одного з помічників тренера нарядом міліції^[22].

7 жовтня 2015 року призначений тренером «Єнісея»^[23]. По закінченню сезону подав у відставку, хоча формально не тренував команду останні кілька турів.

30 травня 2016 року очолив казахстанський «Тобол» (Костанай)^[24].

Особисте життя

Має грецькі корені, під час виступу у Греції отримав громадянство цієї країни і навіть служив у грецькій армії^[25], проте пізніше відмовився від нього^[4].

Досягнення

Як гравець

• Чемпіон Росії: 1995
• Володар Кубка Греції: 2000/01
• Чемпіон Європи (U-18): 1988
• Срібний призер чемпіонату Росії: 1994, 1996
• Бронзовий призер чемпіонату Росії: 1992, 1993, 2004
• Лауреат премії «Стрілець» (кращий захисник): 1995, 1996

Як тренер

• Переможець Першого дивізіону ПФЛ: 2009 (вихід в Прем'єр-лігу)
• Срібний призер Першого дивізіону ПФЛ: 2010 (вихід в Прем'єр-лігу)
• Володар Кубка Грузії: 2023