Тимошенко Олександр Тимофійович

Олександр Тимофійович Тимошенко (27 жовтня 1912(19121027), село Тереховка, тепер Хіславицького району Смоленської області, Російська Федерація — березень 1983, місто Донецьк) — український радянський діяч, 1-й секретар Макіївського міськкому КПУ Донецької області, секретар Донецького обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1966 р.

Тимошенко Олександр Тимофійович
Народився	27 жовтня 1912(1912-10-27)  село Тереховка, тепер Хіславицького району Смоленської області, Російська Федерація
Помер	березень 1983 (70 років)  Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимошенко.

Біографія

Народився в селянській родині.

Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, гірничий електромеханік.

З червня 1941 року — в Червоній армії, призваний Прокоп'євським міським військкоматом (тепер Кемеровської області). Учасник німецько-радянської війни. Служив командиром вогневого взводу, командиром 6-ї батареї 544-го гаубичного артилерійського полку 117-ї гаубичної артилерійської бригади Резерву Головного Командування Великої потужності 30-ї та 31-ї армій Західного фронту, командиром 4-ї батареї 117-ї гаубичної артилерійської бригади Великої потужності Резерву Головного Командування 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту.

Член ВКП(б) з березня 1942 року.

Перебував на відповідальній партійній роботі.

У 1958 — січень 1963 року — 1-й секретар Макіївського міського комітету КПУ Сталінської (Донецької) області.

У січні 1963 — грудні 1964 року — секретар Донецького промислового обласного комітету КПУ — голова промислового обласного комітету партійно-державного контролю. Одночасно, у січні 1963 — грудні 1964 року — заступник голови виконавчого комітету Донецької промислової обласної Ради депутатів трудящих.

У грудні 1964 — лютому 1966 року — секретар Донецького обласного комітету КПУ — голова обласного комітету партійно-державного контролю. Одночасно, з грудня 1964 до 1966 року — заступник голови виконавчого комітету Донецької обласної Ради депутатів трудящих.

З 1966 по 1977 рік — директор Макіївського науково-дослідного інституту із безпеки робіт у гірничій промисловості (Донецька область).

Помер у березні 1983 року.

Звання

• капітан
• майор

Нагороди

• орден Жовтневої Революції (1971)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (20.02.1943)
• орден Трудового Червоного Прапора (1966)
• орден Червоної Зірки (28.10.1943)
• орден Олександра Невського (17.07.1944)
• медаль «За оборону Москви» (1944)
• медаль «За взяття Кенігсберга» (1945)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі
• медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Джерела

• газета «Радянська Донеччина» (Донецьк) — січень 1965 року.