Ткаченко Дмитро Олександрович

Дмитро́ Олекса́ндрович Ткаче́нко (нар. 25 травня 1999, Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна — пом. 29 серпня 2022, поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна) — український військовик, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер орденів «За мужність» II і III ступеня (посмертно).

Ткаченко Дмитро Олександрович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	25 вересня 1999(1999-09-25) Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
Смерть	29 серпня 2022(2022-08-29) (22 роки) поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна
Поховання	Кременчук, Алея Героїв Свіштовського кладовища
Громадянство	Україна
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Роки служби	2020 — 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	28 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої за Мар'їнку Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Херсон
Командування
9-а рота 3-го батальйону 28-ї ОМБр
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Життєпис

Народився 25 травня 1999 року в місті Красногорівка Мар'їнського району на Донеччині^[1]. В дитинстві захоплювався футболом, займався грою на скрипці та гітарі^[2].

З початком російсько-української війни в 2014 році сім'я евакуювалася на Полтавщину у місто Кременчук^[1]. У Красногорівці закінчив 9 класів, останні два роки вчився в кременчуцькій школі № 16^[3][4].

Вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив у 2020 році у званні лейтенанта^[5][6]. Згодом долучився до 28-ї механізованої бригади Лицарів Зимового Походу, яка боронила його рідне місто^[5]. 9 місяців перебував в зоні ООС, брав участь в боях за Мар'їнку, Красногорівку і Курахове^[4], після чого перебував у місці дислокації бригади в Одесі^[2].

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у боях на посаді командира 9-ї роти 3-го батальйону 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу поблизу Олександрівки Херсонської області та на інших оперативних напрямках^[5]. Командував взводом, у боях зумів вивести власних бійців з оточення. 28 серпня 2022 року як командир роти був направлений в наступ на Херсон^[2].

Загинув поблизу населеного пункту Мирне на кордоні Миколаївської і Херсонської областей від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в місті Кременчук^[6][4].

Нагороди

• Відзнака командувача оперативного командування «Південь»;
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил Украіни «За досягнення у військовій службі»;
• Нагрудний знак «Козацький хрест» III ступеня;
• Ордени «За мужність» II і III ступеня (посмертно).