Ткаченко Олександр Анатолійович (майстер-сержант)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Олекса́ндр Анато́лійович Ткаче́нко (позивний «Севас»; 5 березня 1989, м. Севастополь, Крим — 9 листопада 2023, Сумська область) — український військовослужбовець, майстер-сержант Збройних сил України^[3], учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2023, посмертно), кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015).

Олександр Ткаченко Олександр Анатолійович Ткаченко
Майстер-сержант
Загальна інформація
Народження	5 березня 1989(1989-03-05) Севастополь, Українська РСР, СРСР
Смерть	9 листопада 2023(2023-11-09) (34 роки) Сумська область, Україна
Поховання	Ірпінь
Національність	українець
Псевдо	«Севас»[1][2]
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
2022  РТГ «Ірпінь», командир 1-го штурмового взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За відвагу» (СБУ) Почесний громадянин міста Ірпеня

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ткаченко Олександр.

Життєпис

Олександр Ткаченко народився 5 березня 1989 року в місті Севастополі^[1][4].

Здобув фах перукаря. Працював за спеціальністю, а потім став інструктором піших походів, водив туристів у Кримські гори^[1][2][5].

2013 року розпочав службу в морській піхоті. Після окупації рідного Криму виїхав до Миколаєва. З початком російсько-української війни брав участь у боях за Маріуполь, села Водяне та Гранітне на Донеччині^[4]. Під час відпусток був інструктором полку «Азов»^[2].

2017 року разом із сім'єю після закінчення військового контракту переїхав до Ірпеня на Київщині. Займався фермерством^[4].

Після повномасштабного російського вторгнення долучився до оборони Ірпінської міської громади. Служив командиром першого штурмового взводу добровольчої ротно-тактичної групи «Ірпінь», відіграв важливу роль у боях на блокпостах ТЦ «Жираф» та «Караван-Гала»^[1][4].

Після деокупації Київщини воював на інших ділянках фронту. Загинув 9 листопада 2023 року на Сумщині^[4].

Прощання з Олександром відбулося 16 листопада 2023 року біля крематорію Байкового кладовища. 22 листопада 2023 року труну з його прахом поховали на Алеї пам'яті захисників України на кладовищі м. Ірпіня^[1][4].

Залишилися дружина та три доньки^[4].

Нагороди

• орден Богдана Хмельницького III ступеня (18 грудня 2023, посмертно)^{[джерело?]};
• орден «За мужність» III ступеня (9 квітня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6];
• почесний громадянин міста Ірпеня (4 квітня 2024, посмертно)^[7];
• медаль «За заслуги перед містом Ірпінь» (2022)^[4];
• нагрудні знаки «За військову доблесть» (2017), «За відвагу» (2022)^[4];
• відзнака «Орден Добровольця» (2022)^[4].