Ткаченко Олександр Миколайович (боксер)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ткаченко Олександр Миколайович.

Олександр Миколайович Ткаченко (нар. 14 листопада 1955, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — радянський боксер мінімальної та найлегшої вагових категорій, виступав за збірну СРСР у другій половині 1970-х років. Чемпіон Європи, чотириразовий чемпіон СРСР, учасник літніх Олімпійських ігор у Монреалі, заслужений майстер спорту, генеральний директор об'єднаної федерації боксу Донецької області. На даний час займає пост президента Федерації бокса маріонеткового утворення ДНР^[1].

Ткаченко Олександр Миколайович
Загальна інформація
Громадянство	Україна  СРСР
Народження	14 листопада 1955(1955-11-14) (69 років)  Сталіно, Українська РСР, СРСР
Зріст	164 см
Спорт
Вид спорту	бокс
Тренери	Анатолій Коваленко
Нагороди

Спортивні медалі
Бокс
Чемпіонат Європи
Золото	1975 Катовиці	до 48 кг
Срібло	1977 Галле	до 51 кг

Біографія

Олександр Ткаченко народився 14 листопада 1955 року в Сталіно. Навчався в загальноосвітній школі № 89, перебуваючи в п'ятому класі, разом з братом-близнюком Володимиром записався в секцію боксу — про набір дізнався випадково з оголошення. Займався під керівництвом заслуженого тренера Анатолія Коваленко, представляв спортивне товариство «Динамо».

Спортивна кар'єра

Першого серйозного успіху на рингу домігся в 1972 році, коли потрапив у число призерів першості України серед юнаків, тоді як два роки по тому вигравав у мінімальній вазі усі юніорські змагання, в яких брав участь: став чемпіоном республіки, чемпіоном СРСР, чемпіоном Європи. За рахунок цих перемог пробився до дорослої збірної країни, виграв національну першість і з'їздив на чемпіонат Європи 1975 року в Катовіцах, де переміг усіх своїх суперників, в тому числі таких титулованих боксерів як Дьордь Гедо і Енріке Родрігес у півфіналі та фіналі відповідно.

Завдяки низці вдалих виступів Ткаченко удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, проте вже у другому своєму матчі на турнірі несподівано зазнав поразки — не зміг пройти тайца Паяо Пултарат. На європейській першості 1977 року у Галле виступав в найлегшій ваговій категорії і завоював срібну медаль, у фінальному матчі поступився поляку Лешеку Блажинському. У 1978 році Олександр Ткаченко вчетверте став чемпіоном СРСР, але незабаром вирішив завершити кар'єру. Всього провів в аматорському боксі 198 боїв, з них 186 закінчив перемогою. У 1991 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Нині проживає в рідному Донецьку, є генеральним директором об'єднаної федерації боксу Донецької області.

Спортивні здобутки

Олімпійські ігри

На літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі провів дві зустрічі: у першій переміг домініканського спортсмена Елеонсіо Мерседеса, у другому поступився тайцю Паяо Пултарат.

Чемпіонати Європи

• 1975 Катовиці (до 48 кг) — золото.
• 1977 Вейле (до 51 кг) — срібло.

Чемпіонат Європи серед юніорів

• 1974 Київ (до 48 кг) — золото.

Спартакіади та Чемпіонати СРСР

• 1973 Вільнюс Чемпіонат (до 48 кг) — бронза^[2].
• 1975 Ташкент Спартакіада (до 48 кг) — золото^[3].
• 1975 Ташкент Чемпіонат (до 48 кг) — золото^[4].
• 1976 Свєрдловськ Чемпіонат (до 48 кг) — золото^[5].
• 1977 Фрунзе Чемпіонат (до 51 кг) — золото^[6].
• 1978 Тбілісі Чемпіонат (до 51 кг) — бронза^[7].
• 1979 Москва Спартакіада (до 51 кг) — срібло.
• 1979 Москва Чемпіонат (до 51 кг) — золото^[8].

Спартакіади та Чемпіонати УРСР

• 1975 Дніпропетровськ Спартакіада (до 48 кг) — золото^[9].

Участь в інших турнірах

24 січня 1976 року під час матчьової зустрічі СРСР—США Олександр Ткаченко у вазі до 48 кг здолав Луїса Кертиса^[10].