Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ткаченко Олександр Петрович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олександр Петрович Ткаченко (рос. Алекса́ндр Петро́вич Ткаче́нко; 19 квітня 1945, Сімферополь — 6 грудня 2007, Москва) — російський радянський поет та мемуарист, та російський правозахисник. У 60-х роках ХХ століття був відомий як футболіст команд класу «Б», другої групи класу «А» та дублюючих складів команд вищої ліги.
Remove ads
Кар'єра футболіста
Олександр Ткаченко народився в Сімферополі у сім'ї українця і кримчачки.[1] Розпочав займатися футболом у групі підготовки місцевої «Таврії», й уже в 17 років дебютував у основному складі команди, у 1965—1966 роках грав у дублюючих складах команд вищої ліги, у другій половині 1966 року повернувся до «Таврії», сезон 1968 року провів у команді класу «Б» «Торпедо» (Владимир), проте у зв'язку із травмою хребта вимушений був достроково завершити виступи на футбольних полях.[2] Після закінчення виступів на футбольних полях кілька років працював тренером заводських футбольних команд.[1]
Remove ads
Літературна та правозахисна діяльність
Узагальнити
Перспектива
Олександр Ткаченко розпочав писати вірші ще в останні роки виступів на футбольних полях, під час перебування в різних лікувальних закладах, де він лікувався після наслідків чисельних футбольних травм. Спочатку він закінчив фізико-математичний факультет Кримського педінституту, а пізніше навчався на Вищих літературних курсах у Москві.[2] Перша книга віршів Ткаченка вийшла друком у 1972 році. Щоправда, творчість поета-початківця часто критикували за ідеологічні відхилення, проте допомога з боку Андрія Вознесенського та Євгена Євтушенка дозволила Ткаченку стати членом Спілки письменників СРСР та продовжити літературну діяльність.[1] За час літературної діяльності Ткаченко випустив 14 збірок віршів[2], а також кілька прозових творів. найвідомішим прозовим твором Олександра Ткаченка є книга його мемуарів, як колишнього футболіста, «Футболь» (комбінація слів «футбол» і «біль»). Футболу присвячена також повість автора «Лівий напівсолодкий». Іншими найвідомішими прозовими творами автора є «Джет літ» і «Жінки, яких ми не кохаємо».[1][2] В останні роки життя Олександр Ткаченко написав великий твір з історії кримчацького народу, до якого сам належав по матері, «Сон кримчака або Відірвана земля», щоправда він вийшов лише невеликим тиражем.[1]
Після розпаду СРСР Олександр Ткаченко розпочав займатися громадською та правозахисною діяльністю. З 1994 року він був керівником російського ПЕН-центру, який очолював до 2007 року. Як громадський захисник, брав участь у судових процесах над молодою письменницею Аліною Вітухновською, а з 1997 до 1999 років у судовому процесі над військовим моряком і журналістом Григорієм Паськом, якого звинувачували у шпигунстві на користь Японії.[2][1]
6 грудня 2007 року Олександр Ткаченко помер у Москві.[3] Похований футболіст і письменник на Передєлкінському цвинтарі.[4]
Remove ads
Бібліографія
- Обгоняя бегущих: Стихи / Александр Ткаченко; [Худож. В. И. Верещак]. — Симферополь: Таврия, 1980.
- Отпечатки грядущего: Стихи и поэмы / Александр Ткаченко. — Симферополь: Таврия, 1983
- Подземный мост: Стихи, поэмы / Александр Ткаченко; [Вступ. ст. З. Паперного]. — Симферополь: Таврия, 1986. Циклы: Степень свободы; Минута молчания; Повседневность; Левобережье чувств; Поворот вверх; Поэмы: Разведка жизнью; Человек с улицы; Подземный мост: Повесть; Моль: Полуфантаст. Повесть
- Игра на вылет: Стихи [и поэмы] / Александр Ткаченко; [Худож. И. Бороздина]. — М.: Сов. писатель, 1988. Содерж.: Циклы: Порода; Тишина каштанов; Человек с улицы; Игра на вылет; Тень человечества
- Облом: Стихи и поэмы / Александр Ткаченко; Худож. В. Скрылев. — М.: МП «МИК», 1993. Содерж.: Стихи; Поэмы: Вавилонская пашня; Блуждающая боль; Пьяный угол: Иронич. повесть с фантаст. сюжетом; Моль: Полуфантаст. повесть, Игра на вылет: Повесть
- Футболь: Зап. футболиста / Александр Ткаченко. — СПб.: Рус.-балт. информ. центр «БЛИЦ», 1997.
- Левый полусладкий: [Повести] / Александр Ткаченко. — М.: АСТ: Олимп, 2001. — 297, [2] с.; 20 см.
- Избрань: стихи и поэмы разных лет / Александр Ткаченко. — Москва: Пик, 2002.
- Париж — мой любимый жулик: избр. проза / Александр Ткаченко. — М.: Хроникер, 2005 (Киров: АОА Дом печати — Вятка).
- Сон крымчака, или Оторванная земля / Александр Ткаченко. — Москва: Хроникер, 2007.
- Происхождение вида: стихи, переводы / Александр Ткаченко. — Москва: Вест-Консалтинг, 2007.
- Стукач: (новеллы и повести) / Александр Ткаченко. — Москва: Вест-Консалтинг, 2007.
- Русский суд. Дело военного журналиста Григория Пасько / Александр Ткаченко. — Москва: Права человека, 2004.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads