Толмачова Лілія Михайлівна

Лілія^[1] Михайлівна Толмачова (6 червня 1932^[2], Руднєво, Нижньо-Волзький край — 25 серпня 2013, Москва) — радянська і російська актриса театру та кіно, режисерка. Народна артистка Російської РФСР (1981).

Толмачова Лілія Михайлівна
Народилася	6 червня 1932(1932-06-06)  Нижньо-Волзький край, РСФРР, СРСР
Померла	25 серпня 2013(2013-08-25) (81 рік)  Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, театральна режисерка
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1950)
Знання мов	російська
Заклад	Саратовський театр юного глядача імені Юрія Кисельоваd, Театр імені Моссовєта і Московський театр «Современник»
Роки активності	з 1952
У шлюбі з	Єфремов Олег Миколайович і Viktor Sergeeviv̌ Fogelʹsond
Нагороди
IMDb	ID 0866164
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Толмачова.

Життєпис

Лілія Толмачова народилася 1932 року, за одними даними, в Саратові, а за іншими — у селі Руднєве Волгоградської області Російської РФСР, в родині педагогів.

Після закінчення школи вона втупила до Школи-студії МХАТ на курс Віктора Яковича Станицина. Школу-студію закінчила в 1950 році^[2][3]. З 1952 року служила в Саратовському театрі юного глядача, а в 1955—1956 роках — в Театрі імені Моссовєта^[4].

З 1956 року Лілія Толмачова була актрисою театру «Современник». У виставі, з якого почалася історія «Современника» — «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розова зіграла одну з головних ролей — Ірину Бороздіну^[5]. З перших років існування театру Лілія Толмачова була однією з його провідних актрис, грала скопідомку Оленку і процвітаючу Агнію Шабіну у виставах за п'єсами В. Розова «В пошуках радості» і «Традиційний збір», Тамару в «П'яти вечорах» і Надю в «Старшій сестрі» Олександра Володіна, Жінку, яку Він кохав у «Четвертому» Костянтина Симонова^[5]. Серед найкращих ролей — Єлизавета Олександрівна в «Звичайної історії» Івана Гончарова та Мілда в «Крутому маршруті» Євгенія Гінзбург^[5].

З кінця 1970-х років Лілія Толмачова впритул зайнялася режисурою, як і ряд інших провідних артистів театру. У 1977 році, за дорученням Галини Волчек, поставила виставу «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової зі Станіславом Садальським в головній ролі, в 1978 — «Генріха IV» Луїджі Піранделло, а в 1980 році, на запрошення Олега Єфремова, — «Все скінчено» Едварда Олбі у МХАТі з Марією Бабановою (спектакль був записаний для телебачення).

Лілія Толмачова померла в Москві вночі 25 серпня 2013 року після тривалої хвороби^[6]. Похорон відбувся в четвер, 29 серпня 2013 року в Москві на Ваганьковському кладовищі.^[7]

Особисте життя

Будучи студенткою 3-го курсу Школи-студії МХАТу, Лілія Толмачова вийшла заміж за Олега Єфремова. Шлюб виявився недовгим і вже в 1952 році розпався, але дружні відносини зберігалися до останніх днів життя Єфремова^[8].

Другим чоловіком Лілії Толмачової став головний редактор відділу поезії видавництва «Радянський письменник» Віктор Фогельсон^[9], шлюб з яким тривав близько 30 років.

Нагороди

• Заслужена артистка Російської РФСР (15 липня 1968 року)
• Народна артистка РРФСР (11 березня 1981 року)
• Орден «Знак Пошани»
• Орден Дружби (15 квітня 1996 року) — за великі заслуги в галузі театрального мистецтва^[10].
• Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви» (1997 рік)
• Орден Пошани (14 квітня 2006 року) — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи^[11].
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (9 червня 2012 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва і багаторічну творчу діяльність^[12].

Творчість

Ролі в театрі

Саратовський ТЮГ

• «Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспіра — Джульєтта ^[4]
• «Що робити?» за Чернишевським. Режисер: Володимир Федосєєв  — Віра Павлівна
• «Волинщик зі Страконіце» Тилу — Доротка

Театр імені Моссовєта

• «Маскарад» Михайла Лермонтова — Ніна
• «У тихому провулку» Мовзона — Олена

«Современник»

• «Вічно живі» Віктора Розова — Ірина
• «Ніхто» Едуардо Де Філіппо — Нінучча
• «П'ять вечорів» Олександра Володіна — Тамара
• «Четвертий» Костянтина Симонова — Кет
• «Старша сестра» О. М. Володіна — Надя
• «Звичайна історія» за романом Івана Гончарова — Єлизавета Олександрівна
• «На дні» Максима Горького — Настя
• «Більшовики» Михайло Шатрова — Олександри Коллонтай
• «Двоє на гойдалках» Вільяма Гібсона — Гітель
• «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Роксана
• «Крутий маршрут» за повістю Л. Гінзбург — Мілда

Ролі в кіно

• 1958 — Життя пройшло повз — Ніна
• 1960 — Шумний день — Леночка, дружина Федора
• 1965 — Будується міст — Валентина Олександрівна Перова
• 1978 — Життя Бетховена — Джульєтта Гвіччарді
• 1979 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Підпасок з огірком — Муза Боборикіна

Режисерські роботи

Театр «Современник»

• 1977 — А. Соколова «Фантазії Фарятьєва»
• 1978 — Л. Піранделло «Генріх IV»

МХАТ імені Максима Горького

• 1980 — Е. Олбі «Все скінчено»