Томмазо Траетта

Томмазо Мікеле Франческо Саверіо Траетта (італ. Tommaso Michele Francesco Saverio Traetta; 30 березня 1727, Бітонто — 6 квітня 1779, Венеція) — італійський композитор, представник неаполітанської оперної школи.

Томмазо Траетта
Основна інформація
Дата народження	30 березня 1727(1727-03-30)[1][2][…]
Місце народження	Бітонто, Провінція Барі, Апулія, Італія[3][4]
Дата смерті	6 квітня 1779(1779-04-06)[1][2][…] (52 роки)
Місце смерті	Венеція, Венеційська республіка[3][4]
Громадянство	Венеційська республіка
Професії	композитор
Жанри	опера
Діти	Filippo Traettad
traetta.com
Файли у Вікісховищі

Біографія

Рідний дім Томмазо Траетти

Навчався в Неаполі у Ніколи Порпора, Франческо Дуранте, Леонардо Лео, закінчив консерваторію Санта-Марія-де-Лорето в 1748 році. У Неаполі ж, в знаменитому театрі Сан-Карло з успіхом дебютував оперою Фарнак в 1751 році. Його опери, написані на лібрето Ґольдоні, Метастазіо, Апостоло Дзено та ін., були поставлені в Римі, Венеції, Мілані, Флоренції, Вероні та ін. Зблизився з Нікколо Йоммеллі та отримав його підтримку.

З 1759 — композитор при дворі герцога Філіппа Бурбонського в Пармі. На Траетта значно вплинули опери Рамо і Глюка. У 1760-х роках був присутній на постановках своїх опер у Відні і Мангаймі. Після смерті герцога Пармського в 1765 працював у Венеції, з 1769 по 1775 — в Санкт-Петербурзі при дворі Катерини II, де змінив Бальдассаре Ґалуппі. Для петербурзької сцени Траетта переробив деякі зі своїх раніше написаних опер, змінив оркестровку та збільшив роль хору та ансамблів^[5]. Потім переїхав до Лондона, але не мав успіху при тамтешньому дворі і перебрався до Венеції, де, втім, теж не зустрів визнання і де через кілька років помер.

Крім опер, писав церковну музику (ораторії, мотети й ін.).

Син Філіппо Траетта (1777—1854) — композитор, народився в Венеції, в 1799 виїхав в Америку, в 1801 заснував першу в США вищу музичну школу в США — Американську консерваторію в Бостоні, в 1828 — таку ж у Філадельфії. Написав першу американську оперу The Venetian Maskers. Помер у Філадельфії

^[6].

Вибрані опери

• Farnace (Неаполь, 1750)
• I pastori felici (Неаполь, 1 753)
• Ezio (Рим, 1753)
• Le nozze contrastate (1754)
• Buovo d'Antona (Флоренція, 1 756)
• Іполит і Аріс / Ippolito e Aricia (Парма, 1759)
• Іфігенія в Тавриді / Ifigenia in Tauride (Відень, 1759)
• Stordilano, principe di Granata (1760)
• I Tindaridi (Парма, 1760)
• Арміда / Armida (Відень, 1760)
• Софонісба / Sofonisba (Мангайм, 1761)
• La francese a Malaghera (1762)
• Alessandro nell'Indie (Реджо-нель-Емілія, 1762)
• Покинута Дідона / Didone abbandonata (1764)
• Semiramide riconosciuta (1765)
• La serva Rivale (1767)
• Amore in trappola (1768)
• Безлюдний острів / L'isola disabitata (1 769)
• L'Olimpiade (1770)
• Антігона / Antigona (Санкт-Петербург, 1772; в 2011 виконана в Берліні Академією старовинної музики під керуванням Рене Якобса — див.: [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.])
• Germondo (Лондон, 1776)
• Il cavaliere errante (1777)
• La disfatta di Dario (1778)
• Artenice (1778)