Топографічна карта

Топографічні карти або топографічні мапи (англ. topographic maps, surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) — докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою загальногеографічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення, без виділення якихось певних елементів серед інших. Ступінь деталізації залежить виключно від масштабу карти, вимог щодо генералізації та особливостей даної території^[1].

Топографічна карта
M-35-69-Б-в,г (Висока Піч), масштаб 1:25 000
Топографічна карта у Вікісховищі

Класифікація

В Україні розрізняють такі топографічні карти^[2]:

• оглядово-топографічні (масштаб від 1:1 000 000 до 1:200 000);
• топографічні (від 1:200 000 до 1:5000);
  • дрібномасштабні (1:100 000),
  • середньомасштабні (1:50 000, 1:25 000),
  • великомасштабні (1:10 000);
• топографічні плани (1 : 5000, 1 : 2000, 1 : 1000, 1 : 500);
• топографічні знімання (1 : 5000, 1 : 2000, 1 : 1000, 1 : 500).

Топографічні карти необхідні для всіх стадій проєктно-дослідницьких робіт, які виконуються для топографічного забезпечення геологічні розвідки, розробки родовищ корисних копалин, гідроенергетичного, транспортного будівництва і т. д. Великомасштабні топографічні карти використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, точних вимірів та розрахунків. Топографічні карти середніх масштабів використовують для попереднього проєктування залізниць та автомобільних доріг, проведення геологічних досліджень, попередніх розрахунків при проєктуванні великих споруд. Дрібномасштабні топографічні карти застосовують при вирішенні завдань науково-дослідного та прикладного характеру щодо використання природних ресурсів, економічного освоєння території, при генеральному проєктуванні великих промислових комплексів, навігації та інших роботах.

Великомасштабні топографічні карти являють собою найважливіший матеріал для географічних досліджень території, бо вони містять численну інформацію, яка відсутня і не може бути отримана з літературно-описових джерел^[3].

Застосування

Топографічні карти і плани використовують для вирішення різноманітних господарських завдань, вивчення місцевості, орієнтування, складання різноманітних тематичних карт. Топографічні карти дозволяють визначати якісний і кількісний склад об'єктів місцевості, взаємне положення і географічні координати, розміри, вимірювати відстані між об'єктами, площі, напрямки, висоти точок, перевищення, ухили^[1].

Вимоги

Основні вимоги^[1]:

• Повнота і достовірність відображення стану місцевості на рік створення карти в затверджених на той час умовних знаках.
• Точність, відповідно до вибраного масштабу, прямокутних та географічних координат, абсолютних і відносних висот об'єктів на місцевості, їхніх кількісних та якісних характеристик заради проведення картометричних робіт.
• Зведення аркушів карт по рамках за всіма елементами змісту між суміжними аркушами карт одного масштабу.
• Узгодженість за основними елементами змісту між аркушами карт суміжних масштабів.
• Зручність користування (юзабіліті) і наочність викладення інформації.

Зміст

Елементи математичної основи

Розграфлення і номенклатура

Зовнішні відеофайли
Топографічні карти
(Джерело: Роман Пугач / YouTube)
	Відеоурок з географії 11 класу
	Номенклатура топографічних карт
	Практичне використання

Докладніше: Міжнародна мільйонна карта світу#Система індексування карт та Радянська система розграфлення та номенклатури топографічних карт

Розграфлення і номенклатура топографічної карти — нанесення картографічної сітки і умовних позначень. У основі трапецевидного розграфлення лежить карта масштабу 1:1 000 000. На кожному аркуші карти зображено земну поверхню у вигляді трапеції, сторонами якої є зображення меридіанів і паралелей відповідно 4° по широті і 6° по довготі. Номенклатура аркушів цієї карти для Північої півкулі складається з великої літери латинського алфавіту — A, B, C, D, …, Z (для Південної півкулі — xA, ..., xZ), які позначають відповідні 4-градусні широтні смуги — пояси, відлічувані від екватора до полюсів, і арабської цифри 1, 2, 3, 4, …, 60, які позначають номера 6-градусних вертикальних смуг, що відлічуються із заходу на схід проти годинникової стрілки від меридіана з довготою 180°.

Розділення N-36 (1:1 000 000) на аркуші 1:500 000, 1:200 000, 1:100 000

Надалі аркуш карти масштабу 1:1 000 000 поступово розграфлюється відповідними лініями меридіанів і паралелей на все менші і менші трапеції відповідних масштабів: 1 : 500 000, 1 : 200 000 та інші (принципи розграфлювання розроблені та узгоджені на міжнародному рівні). Для позначення номенклатури кожного утвореного аркуша згідно з масштабом до номенклатури початкового аркуша дописуються суфікси або префікси, а також назву найбільшого населеного пункту або іншого географічного об'єкта (наприклад, на аркуші М-36 буде написано Київ):

Розділення N-36-41 (1:100 000) на аркуші 1:50 000, 1:25 000

• великі літери кирилиці для 1:500 000 (А/Б/В/Г, або латиниці відповідно A/B/C/D, як суфікс);
• римські цифри для 1:300 000 (від I до IX, як префікс);
• римські цифри для 1:200 000 (від I до XXXVI, як суфікс);
• арабські цифри для 1:100 000 (від 1 або 001 до 144, як суфікс);
• великі літери кирилиці для 1:50 000 (А/Б/В/Г, або латиниці відповідно A/B/C/D, як суфікс);
• малі літери кирилиці для 1:25 000 (а/б/в/г, або латиниці відповідно a/b/c/d, як суфікс).
• арабські цифри для 1:10 000 (від 1 до 4, як суфікс).

Україна (1:1 000 000)

	34	35	36	37	Примітки
N	—	—	N-36	—	Територія України
M	M-34	M-35	M-36	M-37
L	L-34	L-35	L-36	L-37
K	—	—	(K-36)	(K-37)	Частина виключної економічної зони у Чорному морі

• М-35-А (1:500 000) — Рівне (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільска, Хмельницька області).
• M-37-VIII (1:200 000) — Маріуполь.
• M-36-25 (1:100 000) — Чорнобиль (Чорнобильський спеціальний заказник).
• L-36-56-Г (1:50 000) — Асканія-Нова (Асканія-Нова (заповідник)).
• L-36-128-Г-в (1:25 000) — Форос (АР Крим).
• L-36-97-А-б-4 (1:10 000) — Біле (Острів Зміїний).
• M-36-49-Г-а-3 (1:10 000) — Чайки (Чайка (аеродром) та Чайка (автодром)).
• xQ-20-40-В-б-4 (1:10 000) — Академік Вернадський (українська антарктична станція).

Картографічне зображення

Складання

Зовнішні зображення
Топографічні плани та зйомка
(Джерела: [4][5][6][7][8][9])
	План 32-1645-1-А (1:2000)
	План 48-1147-1-Г (1:2000)
	План 0494 (1:2000)
	План (1:1000)
	План (1:500)
	Зйомка (1:500)
	Зйомка (1:200)

Докладніше: Картографія

Початково найкрупніші топографічні карти укладали вручну на основі ескізів планшетів топографічної зйомки, а карти дрібнішого масштабу — шляхом перемальовування та генералізації зображень з карт крупнішого масштабу.

Сучасні ГІС програми, такі як ArcGIS та QGIS^{[10][11][12][13][14][15][16]}, дозволяють автоматизувати генерацію топографічних карт і випуску номенклатурних аркушів для необхідних ділянок територій та масштабів на основі єдиної бази даних ГІС — позамаштабної векторної картографічної основи (наприклад, OpenStreetMap Data). Таким чином для одного набору даних можливо створювати різні стилі та рівень деталізації (генералізації) відображення на картів.

На карти додатково наносять різні допоміжні сітки:

Кілометрова сітка, крок 100 км

• координатна — лінії меридіанів і паралелей з постійним кроком у градусах, мінутах, сікундах і долях;
• магнітних меридіанів — паралельно стрілці компасу у точках на карті через які проходять лінії сітки;
• цілевказання — спеціальні сітки поділу території на карті (MGRS, тощо);
• кілометрова — прямокутна (в межах аркушу) і вертикально паралельна серединному меридіану зони карти, з постійним кроком в 1 км (або кілька кілометрів).

Спортивна карта, яку використовують для спортивного орієнтування, є спеціальною топографічною картою з власним тематичним набором символів у масштабах від 1:4 000 до 1:20 000^[17][18][19]. Для створення спортивних карт використовують спеціальні ГІС програми, такі як OCAD (de) та OpenOrieentieering Mapper.

У мобільних застосунках з підтримкою векторних форматів OSM та Mapsforge (OsmAnd та інших^[20][21]), а також на вебсервісах подібних до OpenTopoMap^[22], є можливість динамічної зміни відображення карти на основі OpenStreetMap Data та горизонталей і тонування рельфу на основі даних SRTM^[23] з допомогою стилів псевдо-топографічної карти, спортивної^[24][25][26], та інших типів карт.

Зовнішні зображення
Навчальні топографічні карти
(Джерела: ДНВП «Картографія»[27]; НУБіП[28])
	N-34-37 (1:100000) (з легендою)
	N-34-37-В (1:50000) (з легендою)
	N-34-37-В-в (1:25000) (з легендою)
	N-34-37-В-в-4 (1:10000) (з легендою)

• Фрагменти території аркушу M-35-126-А (1:50 000)
• 
  Навчальна карта "У-35-126-А-в" (Устя) 1:25 000
• 
  Топографічна карта села Устя, згенерована вебсервісами OpenTopoMap.org та OpenTopoMap.cz

Нормативна документація

Топографічні карти створюються та оформлюються за певним набором правил, єдиним для всіх видавників в країні, що спрощує їх розуміння та використання різними категоріями користувачів^[1].

Молдова

У 1996, відповідно до статті 3 «Угоди про правонаступництво стосовно державних архівів колишнього СРСР», Україна передала Молдові топографічні та картографічні матеріали на територію Молдови, зокрема видавничі оригінали планів міст та топографічних карт у масштабі 1:10000 виконаних у системах координат СК-42 та СК-63^[29].

Україна

Відповідно до нормативних документів топографічні карти в Україні мають створюватись у єдиній системі координат (ITRS) і висот та за уніфікованими та погодженими між собою умовними знаками та класифікаторами.

В Україні стандартизацією та унормуванням займається Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) за участі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут геодезії і картографії» (ДП «НДІГК»). Більшість документації було успадковано від радянської системи документації ГУГК при Раді міністрів СРСР. Основні вимоги до топографічних карт і планів викладено в таких документах:

• Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»^[30];
• Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування геодезичної референцної системи координат»^[31], згідно якої виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт здійснюється з використанням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000.
• Закон України «Про впровадження на території України Світової геодезичної системи координат WGS-84»^[32][33][34].
• «Основні положення створення та оновлення топографічних карт масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000»^[35];
• «Класифікатор інформації, яка відображається на топографічних картах масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000»^[36];
• «Умовні знаки для топографічних карт масштабу 1:10000»^[37];
• «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500»^[38];
• «Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)»^[39].
• «Перелік відомостей, які містять службову інформацію, в системі Держгеокадастру»^[40].
• «Перелік умовних скорочень, що вживаються при складанні топографічних карт»^[41];
• «Порядок загальнодержавного топографічного і тематичного картографування»^[42];
• Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних»^[43].
• «Порядок функціонування національної інфраструктури геопросторових даних»^[44].
• «Технічні вимоги до метаданих для наборів геопросторових даних і геоінформаційних сервісів національної інфраструктури геопросторових даних»^[45].

З 2012, з усіх топографічних карт у системі координат СК-63 знято гриф «Для службового використання»^[46].

З 2015, гриф «Для службового використання» мають лише топографічні карти масштабу 1 : 25 000 і більше, за умов якщо вони виконані у системах координат СК-42 та УСК-2000 і мають відомості про режимні об'єкти військової та цивільної інфраструктури^[40]. Якщо ж подібні відомості відсутні, то такі карти масштабу 1 : 25 000 і більше вважаються такими що не мають грифу «Для службового використання».

З 2017, в Україні впроваджувалося створення регіональних геопорталів для доступу до кадастрової інформації, а також серед інших геоданих надавали доступ до топографічних карт та планів^[47][48][49].

27 січня 2020, Держгеокадастр оприлюднив Цифрову топографічну карту України масштабу 1 : 100 000^[50] створену ДП «НДІГК», яку можна використовувати у власних веб-мапах, зокрема побудованих з використанням вільної програмної бібліотеки Leaflet, та використовувати у різних геоінформаційних системах (ГІС), наприклад у вільній ГІС QGIS чи пропрієтарній ГІС ArcGIS^{[en][51][52][53]}. Карта підготовлена зі спрощеним змістом, відповідно до «Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування», і складається з таких основних сегментів:

1. Математичні елементи;
2. Гідрографія та гідротехнічні споруди;
3. Населені пункти;
4. Дороги та дорожні споруди;
5. Рельєф;
6. Рослинний покрив та ґрунти;
7. Кордони та межі.

Зовнішні відеофайли
	Підключення Цифрової топографічної карти України як базової растрової карти в QGIS 3.10 A Coruña

З 1 січня 2021, Цифрова топографічна карта України масштабу 1 : 100 000 у растровому форматі надається на умовах ліцензії Creative Commons CC-BY-SA. Для отримання файлів карти у векторних форматах файлів Shapefile (.shp) та ArcGIS 10.5 (.mxd) потрібно подати заявку на електронну адресу з підписаною ліцензійною угодою.

26 травня 2021, Верховна Рада України затвердила «Порядок функціонування національної інфраструктури геопросторових даних» (НІГД)^[44].

22 січня 2022, Держгеокадастр оприлюднив Основну державну топографічну карту — цифрову карту України масштабу 1 : 50 000 у вигляді сервісу онлайн-картографування^[54][55][56]. Розробкою єдиних вимог до цифрових топографічних карт та підтримкою геопорталу бази топографічних даних займається ДП «НДІГК»^{[57][58][59][60][61][62]}.

Зовнішні зображення
Топографічні карти України
(Джерело: ДП "НДІГК")
	Державна геодезична мережа
	Адміністративно-територіальний устрій

• Оглядові карти цифрових карт України
• 
  1:100 000
• 
  1:50 000

З 24 лютого 2022, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну було впроваджено воєнний стан в Україні та обмежено публічний доступ до державних картографічних даних та геопорталів, в тому числі і до публічних топографічних карт^[63], а з вересня 2023 обмежено доступ до публічної кадастрової карти^[64][65][66].

Зовнішні зображення
Зміщення і похибки при конвертуванні координат точок з СК-42 у WGS-84
(Джерело: «Геологічна Інвестиційна Група»[67])
	Оглядова карта ділянки

У серпні 2022, на сайті ДНВП «Геоінформ України» було розміщено конвертор координат з радянської системи координат Пулково-42 (СК-42) у Світову геодезичну систему WGS-84^[68][69][70]. Окрім радянських карт в системі координат СК-42, в Україні використовують ще й радянські карти у системі координат СК-63, координати з яких доводиться конвертувати в УСК-2000 і навпаки для зворотної сумісності, що викликає похибки^{[71][72][70][73][74]}.

З 19 жовтня 2022, ДНВП «Картографія» розпочало експлуатацію геопорталу Державного картографо-геодезичного фонду України^[75], зокрема для наповнення геопорталу топографічними та картографічними матеріалами (топографічними планами та картами масштабу від 1:500 до 1:1 000 000)^[76]. Веденням Державного картографо-геодезичного фонду України займається довідково-інформаційний картографо-геодезичний відділ ДНВП «Картографія» з 12 грудня 2016^[27][77].

29 листопада 2022, Кабінет Міністрів України зробив зміни до «Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування», доповнивши його пунктом про необхідність створення топографічних карт у Світовій геодезичній системі WGS-84 та у картографічній проекції Меркатора (UTM) “для потреб Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України”^{[78][79][80][81]}. Впровадження цих змін викликано необхідністю встановлення сумісності військових топографічних карт НАТО та ЗСУ^[82][83][84]. При цьому військові картографи опанували виготовлення топографічних карт у Світовій геодезичній системі WGS-84 та виготовляли їх для ЗСУ ще до 24 лютого 2022^{[85][86][87][88]}.

14 квітня 2023, Кабінет Міністрів України повідомив про створення цифрових топографічних карт масштабу 1 : 25 000 на частину територій України^[89][90][91]. Того ж року створено аркуші Базової топографічної карти — цифрової топографічної карт України масштабу 1 : 10 000 для Одеси, Миколаєва та Херсона.

Фрагмент нової топографічної карти від Топографічної служби ЗСУ (2023)

17 жовтня 2023, Командувач Сил підтримки ЗСУ генерал-майор Дмитро Герега в інтерв'ю для АрміяInform заявив що до кінця року Збройні сили України планують перейти на використання «топографічних карт в системі координат WGS-84, універсальний поперечно-циліндричній проєкції Меркатора (UTM), з нанесеною сіткою військового цілевказування (MGRS)»^[92].

Докладніше: MGRS

З 1 січня 2026 усі державні топографічні карти будуть створюватися виключно у системі координат УСК-2000 (окрім топографічних карт ЗСУ) та Європейській вертикальній референцній системі (EVRS), вихідним пунктом висот якої є нуль Амстердамського футштока (до 1 січня 2026 використовують Балтійську систему висот, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока), а також усю геодезичну мережу України буде конвертовано в УСК-2000 та EVRS^[93].

Оновлення державних топографічних карт передбачено раз на 5 років.

Див. також

• Бойовий документ
• Військова топографія
• Карта місцевості
• Цифрова карта місцевості
• Закладання
• Бергштрих
• Методи представлення рельєфу на картах