Азимут

А́зимут (через фр. azimut від араб. اَلسُّمُوت, ас-сумут — «(правильні) дороги, напрямки»)^[1] — кутовий вимір у сферичній системі координат. Нехай є вектор, що бере початок від спостерігача (початок координат) до деякої точки, і спроєктований перпендикулярно на площину відліку; кут між проєкцією вектора і опорного вектора на площину відліку називається азимутом.

Розрізняють астрономічний, геодезичний, магнітний та гіроскопічний азимут.

В астрономії азимут рахують від точки півдня на захід (від 0° до 360°), в геодезії — від точки півночі на схід.

При визначенні магнітного азимута замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана. Азимут можна виміряти за допомогою компаса. Одиниця вимірювання — градус.

Азимути відносно істинної півночі
Північ	0° або 360°	Південь	180°
Північний схід	45°	Південний захід	225°
Схід	90°	Захід	270°
Південний схід	135°	Північний захід	315°

У горизонтальній системі координат (що використовується в навігації) азимут — це одна з двох координат. Інша координата — висота (над горизонтом).

Види азимутів

Азимут небесного світила або земного предмета — кут між площиною меридіана точки спостереження (див. небесна сфера) і вертикальною площиною, що проходить через світило (предмет) і дану точку.

Астрономічний азимут — двогранний кут (λ), утворений площиною астрономічного меридіана точки спостереження і вертикальною в цій точці площиною, яка проходить через заданий напрям. Відлічується від північного напряму меридіана до заданого напряму за годинниковою стрілкою від 0° до 360°. У астрономії сферичній відраховують від точки півдня.

Географічний азимут — горизонтальний кут, який відраховується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіана точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена незбіжністю напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. Азимути бувають прямі і обернені. Обернений відрізняється від прямого на 180°.

Геодезичний азимут — двогранний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою між площиною геодезичного меридіана точки спостереження і площиною, яку утворює нормаль даної точки цього меридіана, та лінія напрямку до неї. До геодезичного азимута належить азимут Лапласа.

Ді́йсний а́зимут, істинний азимут — кут між північним напрямком географічного (дійсного) меридіана і напрямком на певну точку. Його відлічують за ходом годинникової стрілки. Визначається за топографічною картою.

Магнітний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіана точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Магнітний азимут відрізняється від азимута астрономічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між астрономічним (А) та магнітним (Ам) азимутами для напряму 1-2 виражається формулою: А = Ам+δ,

де δ — схилення магнітної стрілки для даної точки; прийнято вважати магнітне схилення східним або позитивним (а) і західним або негативним (б). Магнітний азимут на місцевості вимірюється за допомогою Бусолі.

Гіроскопічний азимут — горизонтальний кут (Г), який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму (Пг') умовної лінії (іноді її помилково називають гіроскопічним меридіаном), що проходить через гірокомпас (С), до заданого напряму від 0° до 360°. Кут між гіроскопічним та географічним азимутами називають поправкою (Δ) гірокомпаса. Гіроскопічний азимут сторони — горизонтальний кут, відлічуваний від північного кінця меридіана гіроскопічного за годинниковою стрілкою до заданої сторони.

Азимут падіння (рос. азимут падения, англ. direction of dip, true dip direction, нім. Einfallsrichtung f) — кут між проєкцією лінії падіння (пласта, шару, поверхні скиду тощо) на горизонтальну площину і меридіаном місцевості.

Азимут простягання (рос. азимут простирания, англ. strike azimuth, trend azimuth, нім. Streichwert m, Streichwinkel m) — кут між лінією простягання (пласта, шару, поверхні скиду тощо) і меридіаном місцевості.

Азимут свердловини (рос. азимут скважины, англ. hole azimuth; нім. Bohrlochazimut m) — кут, що вимірюється за годинниковою стрілкою між певним напрямом, що проходить через вісь свердловини, і проєкцією свердловини на горизонтальну площину. У залежності від прийнятого початку відліку (географічний меридіан, магнітний меридіан або довільний напрям) розрізнюють істинний, магнітний або кутовий. Азимут свердловини — важливий параметр при бурінні; наприклад, при зміні азимута на 1° відхилення свердловини від проєктного напряму на глибині 1 км становитиме 17,5 м. Азимутальний напрям свердловин в процесі буріння контролюють інклінометром через 50-100 м, а в складних геологічних умовах — через 20-25 м.

Навігація

У наземній навігації азимут зазвичай позначається літерою Альфа, ${\displaystyle \alpha }$, і визначається як горизонтальний кут відміряний за годинниковою стрілкою від базової лінії або меридіана що вказує на північ^[2][3]. Азимут, в більш загальному випадку, визначається як горизонтальний кут, виміряний за годинниковою стрілкою від будь-якої фіксованої площини відліку або базової лінії, яку легко встановити^[4][5][6].

Зазвичай, площина відліку для азимута відраховується від істинної півночі^[en], в якій азимут дорівнює 0°, хоча можуть використовуватись інші кутові величини (гради, тисячні). Рухаючись за годинниковою стрілкою на 360 градусів довкола, схід матиме азимут 90°, південь 180°, і захід 270°. Існують винятки: деякі навігаційні системи використовують південь як початок відліку.

Див. також

• Портал «Географія»
• Портал «Математика»

• Полярні координати
• Дирекційний кут