Торонський Олексій

|Конфесія= |Рукоположення= |Освіта=

Олексій Торонський
Народився	1838  Завадка Риманівська, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	14 лютого 1899(1899-02-14)  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина  ·інсульт
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Діяльність	письменник, лідер спільноти, катехит, католицький священник, вчитель, етнограф, перекладач
Галузь	церковне служінняd[2], етнографія[2], освіта[d][2] і перекладацтво[d][2]
Знання мов	німецька, польська, українська[2] і слов'янські мови[2]
Заклад	Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I
Конфесія	католицька церква[2]

о. Олексі́й Торо́нський^[3] (1838, с. Завадка — 14 лютого 1899, Львів) — український галицький педагог і громадський діяч, греко-католицький священник, катехит у гімназіях, автор підручників для навчання літератури і релігії у середніх школах.

Життєпис

Народився 1838 року в с. Завадка Сяноцького повіту в сім'ї місцевого священника Івана Торонського (1805—1879)^[4].

Богослов'я вивчав у Центральній греко-католицькій семінарії у Відні в 1856—1860 роках^[5]. Висвячений на священника 1862 року і призначений професором Львівської гімназії. У 1868—1889 роках — професор цісарсько-королівської Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа I. З 1891 до 1898 знову викладав у Львівській академічній гімназії. Член митрополичої консисторії УГКЦ (від 1895 року)^[6].

Співредактор «Руского Сіону» (1874—1879 і 1883); публікував статті в «Газеті Школьній», «Мирі», «Неділі», «Ділі» та ін. Видав повість з життя лемків «Ганця» (1862); перекладав твори з польської і німецької мов.

1876 р. писав, що «…руський нарід серед слов'янських літератур посідав „підрядне становище“»^[7].

Похований на полі 1 б Личаківського цвинтаря.