Аконіт

Запит «Борець» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Аконіт^[1][2] або то́я^[3] (Aconitum) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae).

Аконіт
Aconitum variegatum
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина:	Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина:	Ranunculoideae
Триба:	Delphinieae
Рід:	Тоя (Aconitum) L., 1753
Види
Понад 300, див. Список видів роду Аконіт.
Вікісховище: Aconitum

Корені потовщені, веретеноподібні або ріпоподібні; листки пальчасто-роздільні. Квітки зигоморфні з пелюстковидними чашолистками, зібрані в просту або розгалужену китицю. Відомо понад 300 видів (див. Список видів роду аконіт), поширених в Північній півкулі. В Україні — 17 видів, більшість в Карпатах і Прикарпатті, інші переважно в лісостепу. Майже всі рослини цього роду містять отруйний алкалоїд — аконітин. Цвіте тоя у серпні, нектар і пилок також є отруйними для бджіл, а мед — для людей. Рекомендовано для бджолярів знищувати рослини, якщо їх знайти в зоні льоту бджіл із пасіки, особливо, якщо на час цвітіння припадає безвзятковий період.^[4]

Використовуються в медицині. Деякі види вирощуються як декоративні.

Деякі види

• Тоя вовкобійна (Aconitum lycoctonum subsp. lasiostomum, народна назва — вовкобій)
• Тоя кущиста (Aconitum eulophum)
• Тоя міцна (Aconitum firmum)
• Тоя молдавська (Aconitum moldavicum, народна назва — вовкобой, вовкобойник)
• Тоя строката (Aconitum variegatum)

Аконіт в історії

З сивої давнини відомі людям отруйні властивості аконітів. В Індії їх використовували для отруєння стріл. Пліній Старший називав аконіти рослинним арсеном. У стародавній Греції та Римі їх використовували для виконання смертних вироків. Діоскорид зазначав, що аконіти вживали для отруєння вовків, пантер та інших диких звірів. Великий римський поет Овідій, описуючи у своїй поемі «Метаморфози» золота, срібна та залізна доба людства, для характеристики гріхів залізної доби використовував такий вислів:

«Грізні мачухи варять квіти аконітів.»

А. П. Чехов у книзі «Острів Сахалін» описує випадок захворювання людини, яка їла печінку свині, що отруїлася аконітом. Очевидно, з цим пов'язані народні назви: зілля чорне, отрутник, тоядь^{[джерело?]}. Також відомо, що цією квіткою Клеопатра отруїла рідного брата.

У фільмах

• «Шарлотка на десерт» (з циклу «Речдок»): у хроніці після 11:03 (зокрема, про джунгарський). Весь фільм побудований на отруєнні аконітином.
• «Корейська морква» (з циклу «Речдок»).
• «Джинні та Джорджія» — фільм, що розповідає про те, як мати отруїла аконітом свого чоловіка, бо той чіплявся до її доньки.
• «Вовченя» — аконіт виступає сильною отрутою для перевертнів.
• «Декстер» — у 7 сезоні аконіт описується як «маленька, отруйна фіолетова квітка», якою Ханна Маккей вбивала своїх жертв.

Цікаві факти про аконіт

• В часи Давньої Греції тою вирощували як декоративну рослину, але в 117 році Траян помітив, що його слуги помирають від взаємодії з ним.
• В східній Індії аконіт входив до суміші, якою обробляли наконечники стріл. Противник помирав одразу після влучання, навіть якщо поранення не було смертельним.
• Плутарх описував у своїх працях, що воїни використовували тою як знеболювальне, але часто неправильно розраховували дозу й вона зводила їх з розуму.
• Тоя настільки небезпечна, що отруєння може відбутися навіть від дотику до листя голими руками, оскільки отрута дуже швидко і легко всмоктується.^[5]