Транспорт Італії

Транспорт Італії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 301 340 км² (72-ге місце у світі)^[1]. Форма території країни — видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1140 км, зі сходу на захід — 515 км^[2][3]. Географічне положення Італії дозволяє країні контролювати морські та повітряні транспортні шляхи в Південній Європі та Середземномор'ї; сухопутні коридори через перевали в Альпах та Паданською низовиною між країнами Південної, Західної та Східної Європи^[4].

Транспорт Італії
Транспортна система Італії (англ.)
Площа	301,3 тис. км² (72-ге)
Рельєф	гористий
Найвища точка	гора Монблан (4748 м)
Аеропортів	129 (45-те)
Автошляхів	487,7 тис. км (15-те)
Залізниць	20,2 тис. км (15-те)
Узбережжя	7600 км
Водних шляхів	2,4 тис. км (36-те)
Трубопроводів	23,2 тис. км
Орган	Міністерство транспорту та інфраструктури
Голова	міністр Гарціано Дельріо

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Італії

Загальна довжина автошляхів у Італії, станом на 2007 рік, дорівнює 487 700 км, з яких 487 700 км із твердим покриттям (6 700 км швидкісних автомагістралей) (15-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Італії та Номерні знаки Італії

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Італії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 20 182 км (15-те місце у світі), з яких 18 7701 км стандартної 1435-мм колії (12 8936 км електрифіковано), 1223 км вузької 1000-мм колії (1223 км електрифіковано); 1 2893 км вузької 950-мм колії (1513 км електрифіковано)^[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Італії

У країні, станом на 2013 рік, діє 129 аеропортів (45-те місце у світі), з них 98 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 31 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 9 (0);
• від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 31 (0);
• від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 18 (1);
• від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 29 (10);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 11 (20)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 9 авіапідприємств, які оперують 382 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 26,0 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 945,4 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 5 гелікоптерних майданчиків^[1].

Італія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — I, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1][5]. Аеропорти Італії мають літерний код ІКАО, що починається з — LI^[1].

Див. також: Авіакомпанії Італії та Аеропорти Італії

Водний

Докладніше: Водний транспорт Італії

Морський

Головні морські порти країни: Ауґуста, Кальярі, Генуя, Ліворно, Спеція, Таранто, Трієст, Венеція. Нафтові термінали: Меліллі (Санта-Панагія), Сароччі. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Генуя — 1,85 млн, Джіоя-Тауро — 2,27 млн, Спеція — 1,31 млн контейнерів (TEU)^[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Спеція, Панігаглія, Порто-Леванте.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 681 морського судна з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (17-те місце у світі), з яких: балкерів — 105, суховантажів — 42, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 164, контейнеровозів — 21, газовозів — 28, пасажирських суден — 25, вантажно-пасажирських суден — 154, нафтових танкерів — 59, рефрижераторів — 4, ролкерів — 39, спеціалізованих танкерів — 9, автовозів — 30^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 90 (Данії — 4, Франції — 2, Греції — 7, Люксембургу — 14, Нідерландів — 2, Нігерії — 1, Норвегії — 6, Сінгапуру — 1, Швеції — 1, Швейцарії — 13, Тайваню — 10, Туреччини — 4, Великої Британії — 2, Сполучених Штатів Америки — 23); зареєстровані під прапорами інших країн — 201 (Багамських Островів — 1, Белізу — 3, Кайманових Островів — 7, Кіпру — 6, Грузії — 2, Гібралтару — 4, Греції — 5, Ліберії — 47, Мальти — 45, Маршаллових Островів — 1, Марокко — 1, Нідерландів — 6, Панами — 25, Португалії — 12, Російської Федерації — 14, Сент-Вінсенту і Гренадин — 4, Сінгапуру — 5, Словаччини — 2, Іспанії — 1, Швеції — 5, Туреччини — 1, Великої Британії — 3, невстановленої приналежності — 1)^[1].

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2012 року становила 2 400 км (36-те місце у світі)^[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка По. Використання водних шляхів досить обмежене широкою мережею автошляхів і залізниць.

Трубопровідний

Загальна довжина газогонів у Італії, станом на 2013 рік, становила 20 223 км; нафтогонів — 1 393 км; продуктогонів — 1 574 км^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Італії

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту та інфраструктури. Станом на 20 грудня 2016 року міністерство в уряді Паоло Джентілоні очолював Гарціано Дельріо^[6].

Див. також

• Економіка Італії