Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Транспорт Коста-Рики
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Транспорт Коста-Рики представлений автомобільним 
, залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 51 100 км² (130-те місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 380 км[2][3]. Географічне положення Коста-Рики дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної Америки, Мексики та країнами Месоамерики, Південної Америки (Панамериканське шосе); між акваторіями Атлантичного і Тихого океанів[4].
Remove ads
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів у Коста-Риці, станом на 2010 рік, дорівнює 39 018 км, з яких 10 133 км із твердим покриттям і 28 885 км без нього (90-те місце у світі)[1].
Залізничний
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 278 км (124-те місце у світі), з яких 278 км вузької 1067-мм колії[1]. Уся мережа залізниць стала непридатною для експлуатації наприкінці XX століття; з 2005 року окремі ділянки відновлені.
Повітряний
Узагальнити
Перспектива
У країні, станом на 2013 рік, діє 161 аеропорт (35-те місце у світі), з них 47 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 114 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (0);
- від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 27 (18);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 16 (96)[1].
У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 39 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,6 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 9,28 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
Коста-Рика є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TI, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Коста-Рики мають літерний код ІКАО, що починається з — MR[1].
Remove ads
Водний
Морський
Головні морські порти країни: Лімон на атлантичному узбережжі, Кальдера — на тихоокеанському.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1 морського судна з тоннажем більшим 1 тис. реєстрових тонн (GRT) (149-те місце у світі), з яких: вантажно-пасажирських суден — 1[1].
Річковий
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів сезонно доступних для суден з малим дедвейтом 2011 року становила 730 км (74-те місце у світі)[1].
Remove ads
Трубопровідний
Загальна довжина продуктогонів в Коста-Риці, станом на 2013 рік, становила 662 км[1].
Міський громадський
Державне управління
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство громадських робіт і перевезень. Станом на 18 липня 2016 року міністерство в уряді Луїса Гільєрмо Соліса Рівери очолював Карлос Віллальта Віллегас[6].
Див. також
- Економіка Коста-Рики
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads