Трудові армії

Трудові́ а́рмії  — з'єднання Червоної Армії, які після закінчення громадянської війни у 1920 — 1922 частково використовувалися на роботах при відбудові промисловості.

Революція 1917 року в Росії Червоний прапор
Громадські процеси
До лютого 1917 року: Передумови революції Лютий - жовтень 1917: Земельне питання Після жовтня 1917 року: Продрозкладка Громадянська війна в Росії Воєнний комунізм
Установи та організації
Совдеп Тимчасовий уряд Росії Комітет бідноти
Збройні формування
Червона гвардія
Події
Лютий - жовтень 1917: Лютнева революція П'ята Галицька битва (1917) Корніловський заколот Жовтневий переворот 1917 Після жовтня 1917 року: II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів Всеросійські установчі збори Берестейський мир
Персоналії
Великий князь Михайло Олександрович Князь Львов Г. Є. Керенський О. Ф. Ленін В. І. Троцький Л. Д. Зінов'єв Г. О. Савінков Б. В.
Споріднені статті
Трудові армії

В Україні спільною постановою Ради Народних Комісарів РРФСР та Всеукраїнського Революційного Комітету від 21 січня 1920 трудові армії були оформлені з частин Південно-Західного фронту; вони працювали в основному на відбудові Донбасу: залізничного транспорту, промислових закладів та видобутку вугілля, заготівлі харчів тощо, але були зобов'язані зберегти свою боєздатність. З уваги на наступ армії Врангеля з Криму і поляків з заходу більшість частин трудових армій повернулася на фронти воєнних дій. У березні 1921 трудові армії були підпорядковані Раді Праці, а в кінці того ж році ліквідовані.

Одна з форм примусового залучення робочої сили в промисловість та на транспорт у період «воєнного комунізму». Створювались шляхом реорганізації окремих військових підрозділів, в основному використовувалися в таких галузях народного господарства, як транспорт (залізничні війська), видобуток вугілля, лісозаготівля, будівельні роботи. Деякі форми трудових армій зберігалися протягом усього радянського часу (будівельні війська, залізничні)^[1].

Див. також

• Трудові мобілізації