Тшинецьке культурне коло

Тшинецьке культурне коло (також відоме як Тшинецька культура, Тшинецько-Комарівсько-Сосницька культурно-історична спільність) — група споріднених |археологічних культур пізньої бронзової доби, поширених у лісовій та лісостеповій зонах Східної Європи. Ареал охоплює території сучасних Польщі (від річки Варти на заході), України (від Бугу на заході, до Десни на сході і від Прип'яті на півночі до півдня Волині), Білорусі, Росії (Брянщина), Румунії (Румунська Молдова), Молдови, Литви, а також окремі пам’ятки в Латвії та Естонії. Назва походить від села Тшцинця (пол. Trzciniec) біля м. Ополе-Любельське, Люблінського воєводства в Польщі.

Тшинецьке культурне коло
Інші назви	Тшинецько-Комарівсько-Сосницька культурно-історична спільність
Розташування	Польща, західна та північна Україна, Білорусь, Росія (Брянщина), Румунія (Румунська Молдова), Молдова, Литва, окремі пам'ятки в Латвії та Естонії
Доба	Пізня бронзова доба
Час існування	ca. 2000–1200 до н.е.
Типова пам’ятка	Тшцинець (Trzciniec)
Найбільші пам’ятки	Тшинець, Дратов, Опатов, Клешев, Злота, Костянець, Пустинка, Завадівка, Гришівка, Мошни, Кощіївка, Ходосівка
Попередня культура	Культура шнурової кераміки, Культура лійчастого посуду, Дніпро-донецька культура
Наступна культура	Лужицька культура, Білогрудівська культура, Висоцька культура, Милоградська культура

Походження та зв’язки

Тшинецька культура сформувалася на основі традицій культури лійчастого посуду та культури шнурової кераміки в Польщі, а в Україні — різних груп шнурової кераміки та місцевих неолітичних традицій. Комарівська культура зазнала впливу культур Карпато-Дунайського регіону (зокрема, Отомань), а сосницька культура зберегла пережитки неоліту. На класичному етапі Тшинецьке культурне коло мало тісні зв’язки з курганними культурами Центральної Європи, зрубним культурним колом та колом Сабатинівка—Ноа—Кослоджень.

Час існування

Час існування Т.к.к. охоплює все 2-ге тис. до н. е.; класичний період датується 16—13 ст. до н. е. та відповідає кліматичному оптимуму суббореалу. Погляди на Т.к.к., окремі к-ри та групи залишаються дискусійними.

Характеристика

Тшинецькі фібули та шпильки (Національний музей історії України)

Тшинецький посуд (Національний музей історії України)

Тшинецьке культурне коло поділяється на два основні масиви:

• Західний масив (басейн Балтійського моря): включає тшинецьку культуру з групами лубенською, опатовською, любельською, мазовецько-подляською та німанською.
• Східний масив (басейн Чорного моря): включає комарівську культуру (комарівська, волинська, києво-черкаська, подільська, Костіша) та сосницьку культуру (прип’ятська, києво-житомирська, сосницька, північнополіська, русаковицька).

Східнотшинецька культура, виділена С. Березанською, поширена в північній лісовій смузі Правобережної України та на Лівобережжі в межиріччі Дніпра і Десни. Вона представлена чотирма локальними групами: рівненською, прип’ятською, київською та сосницькою.

Господарство

Основними заняттями носіїв тшинецької культури були: скотарство, хліборобство, полювання, рибальство, ремесла та обмін із сусідніми племенами.

Поселення

Пам’ятки представлені поселеннями (Тшинець, Дратов, Опатов, Клешев, Злота, Костянець, Пустинка, Завадівка, Гришівка, Мошни, Кощіївка, Ходосівка), курганами, ґрунтовими могильниками, скарбами та випадковими знахідками. Поселення зазвичай розташовувалися на перших надзаплавних терасах або дюнних підвищеннях у заплавах річок. Житла включали: Заглиблені в землю землянки з двосхилими покрівлями, іноді з глиняними вимощеними долівками; Наземні одно- та двокамерні споруди з відкритими вогнищами або купольними печами. На деяких поселеннях зафіксовано вуличне планування. Виділяються довготривалі поселення та короткотривалі стоянки.

Поховальний обряд

• Ґрунтові та підкурганні могили;
• Обряди трупопокладення (з різним ступенем скорченості) та трупоспалення (урнові та безурнові);
• Колективні поховання, іноді з розчленуванням.

Матеріальна культура

Знахідки включають:

• Кераміка: ліпний посуд (тюльпаноподібні горщики, черпаки, миски, друшляки, чаші, банки, кубки, кришки, пряслиця, ложки-ллячки) з рожевуватою підлискованою поверхнею, орнаментований бороздками, валиками, заглибленими лініями, заштрихованими трикутниками, відбитками штампів.
• Бронзові вироби: ножі, кинджали, шила, тесла, сокири, вістря списів, прикраси (браслети, перстені, шпильки, двоспіральні фібули, шийні гривни, підвіски, пронизки).
• Крем’яні знаряддя: клиноподібні сокири, серпи, скребки, наконечники списів і стріл.
• Кам’яні вироби: розтиральники, зернотертки, абразиви, сокири з отворами.
• Кістяні вироби: знаряддя для обробки шкіри, проколки, прикраси.

Соціальна організація

Соціальна структура базувалася на родопатріархальних відносинах із виділенням багатшої верхівки. В духовній культурі домінували культ предків, культ вогню та різні форми прикладного мистецтва.

Трансформація

На фінальному етапі під впливом інших культур:

• Тшинецька культура трансформувалася в лужицьку культуру;
• Комарівська — в білогрудівську та ранню висоцьку культуру;
• Сосницька — в ранню милоградську культуру.

Племена Тшинецької культури, за думкою лінгвістів та археологів, лягли в основу праслов’янської людності між Віслою і Дніпром.

Галерея

• 
  Тшинецькі прикраси (Київський археологічний музей)
• 
  Тшинецький посуд (Київський археологічний музей)
• 
  Бронзовий наконечник списа, шпилька для одягу та браслети^[1]
• 
  Предмети кінської упряжі, виготовлені з рогу^[2]
• 
  Подвійні кінські поховання 2000–1300 до н.е., пов’язані з поширенням колісниць^[3][4]
• 
  Кераміка
• 
  Кераміка
• 
  Кераміка та бронзові артефакти Комарівської культури

Див. також

• Висоцька культура
• Дяківська культура
• Черняхівська культура
• Зрубна культурно-історична спільність
• Сабатинівська культура