Тітаренко Сергій Валерійович

Сергі́й Вале́рійович Тітаре́нко (нар. 4 жовтня 1984(19841004), м. Ромни, Сумська область Українська РСР) — український військовий льотчик, миротворець, майор Збройних сил України, штурман 16-ї окремої бригади армійської авіації, учасник російсько-української війни.

Тітаренко Сергій Валерійович
Майор
Загальна інформація
Народження	4 жовтня 1984(1984-10-04) (41 рік)  Українська РСР, Ромни
Alma Mater	ХНУПС ім. Кожедуба
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Армійська авіація
Формування	16 ОБрАА
Війни / битви	Українська миротворча операція в Конго Війна на сході України Визволення Слов'янська Битва за Краматорськ
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тітаренко.

Життєпис

1999—2001 — навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

2001—2005 — навчання у Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Микитовича Кожедуба.

2005 розпочав службу в авіаційній бригаді у м. Броди на Львівщині. 2012 брав участь у миротворчій операції в Конго.

Майор, штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України, в/ч А2595, м. Броди.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 8 березня 2014 вирушив на Схід, у складі екіпажу вертольота виконував завдання з доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції.

4 червня 2014 року два вертольоти Мі-24 вилетіли на бойове завдання з ліквідації терористичного кубла за 4 км від Слов'янська, що обстрілювало місто і позиції сил АТО. Був штурманом в екіпажі підполковника Валентина Цигульського, терористи поцілили у вантажну кабіну. Після того пролунав другий вибух — обстрілювали із ПЗРК та великокаліберних кулеметів. Вертоліт впав з висоти 100 метрів на дерева, вогонь охопив кабіну, де перебував Тітаренко, вибратися не зміг — не відчував ані рук, ані ніг, був зламаний хребет. Витягнув його, обгораючи, підполковник Цигульський.

Тяжко травмованого штурмана доставили у Харків, де надали першу допомогу, далі — у Київський військовий клінічний госпіталь, в реанімаційне відділення. Понад місяць був підключений до апарата штучної вентиляції легенів. За гроші, зібрані родичами, волонтерами та благодійниками поїхав на лікування в Німеччину. Після операції Сергію допомагали українці з діаспори, — доглядали, придбали візок. Упродовж року дружина Наталя майже не відходила від прикутого спочатку до ліжка, а потім до інвалідного візка чоловіка. Він вижив, а от Наталі не стало, син Юрчик, який народився навесні 2014 року, залишився без матері.

Сергій каже, що зробить все можливе, аби стати на ноги, облаштувати власний дім і виховувати в ньому дітей.

Здобув спеціальність військового психолога, допомагає бійцям, які повертаються з фронту^[1].

Нагороди

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня^[2].

24 серпня 2012 року — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди 21-ї річниці незалежності України, — нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня^[3].

Факти з життя

Зовнішні відеофайли
	ПісніВійни: Сергій Тітаренко та Аничка – Настане Мирний Час (офіційне аудіо) на YouTube

Ще в дитинстві навчився вишивати. Це вміння допомогло під час лікування — розробляв пальці.

Разом з Аничкою Чеберенчик написав пісню для соціально-мистецького проекту «Пісні війни», яка має назву «Настане мирний час». Аничка мешкає в США, дала десятки благодійних концертів та зібрала понад сто тисяч доларів для реабілітації українських захисників^[4].