Удільні селяни

Уді́льні селя́ни — категорія феодально залежних селян у царській Росії, що жили на удільних землях, виділених 1797 року з державних земель для утримування царського двору й династії. В Україні удільних селян було мало — у 1800 близько 4 000 «ревізьких душ», голів в Катеринославській, Слобідсько-Українській і Малоросійській губерніях. У 1849—61 роках більшість їх переведено до категорії державних селян. Удільні селяни за користування землею виконували державні й земські повинності (будова шляхів, перевіз державного майна власним тяглом тощо), платили чинш і подушне. Реформа 1861 давала удільним селянам можливість викупу удільних земель.

Джерела

• Лазанська Т. І. Удільні селяни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 209. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Н. А. Шип. Земські повинності // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 349. — ISBN 966-00-0610-1.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.