Удін Євген Тимофійович

Євге́н Ти́мофійович У́дін (нар. 11 квітня, 1937, Донецьк) — український графік, громадський діяч. Заслужений художник УРСР (1987). Член НСЖУ (1957) та НСХУ (1970). Брат Юрія Удіна, батько Олени Арутюнян, Вероніки Удіної.

Євген Тимофійович Удін
|Премії=
Євген Тимофійович Удін
Народження	11 квітня 1937(1937-04-11) (88 років) Донецьк, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський поліграфічний інститут
Діяльність	художник
Член	Національна спілка журналістів України і Національна спілка художників України
У шлюбі з	Удіна Тамара Олексіївна
Звання	Заслужений художник України
Нагороди	Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика (2012) Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких
Удін Євген Тимофійович у Вікісховищі

Життєпис

Навчався (1959—1960) у студії Івана Холоменюка в місті Чернівці (нині народний художник України).

Закінчив Львівський поліграфічний інститут (1966, спеціальність — книжкова графіка; нині Українська академія друкарства).

Від 1961 — в місті Тернопіль: працював у художньо-виробничих майстернях, згодом — у комбінаті (ТХВК) Художнього фонду України, 1976—1983 — голова бюро творчої групи ТХВК.

У 1983—1992 — голова Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України.

Член правління: Львівської організації СХУ (1977—1983), СХУ (1977—1989), Тернопільської обласної організації НСХУ (від 2001).

Доцент кафедри образотворчого мистецтва,викладач художньої графіки та технологій друкарства у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Творчість

Працює в друкованій, станковій, книжковій, газетно-журнальній, плакатній, прикладній графіці та екслібрисі.

Проілюстрував та оформив понад 120 книг для видавництв України і РФ, зокрема:

• «Між двома стенокардіями» Володимира Качалуби (1995),
• українські народні казки «Котик і Півник»,
• «Рябеньке яєчко»,
• «Про Ріпку» (2001—2002),
• «Наталка-нелегалка» Іларіона Пилипця (2004),
• «Проти течії» Богдана Мельничука (2006).

Творчість станкової графіки — серії:

• «Моя Буковина» (1969-70, ліногравюра),
• «Чернівці» (1970, цинкографія),
• «Площа Ринок у Львові» (1977) Володимира Овсійчука,
• «Архітектурні пам'ятки Львова» (1978, кольорова автолітографія),
• «Пам'ятки України» (1970—1995),
• «Юліуш Словацький» (1989—2005),
• «Пам'ятки Тернопільщини» (1995—2005; всі — кольорова графіка).

Виставки

Від 1961 року учасник художніх виставок в Україні й за кордоном: Болгарія, Канада, Польща, Румунія, Росія, Словаччина, США, Японія та інших країнах. Персональні виставки відбулися в містах Чернівцях у 1969 році (разом з Юрієм Джибраєвим), Вінниці у 1969—1970 роках, Тернополі, Кременці у 1975, 2001—2003, 2007 роках, Бережанах у 1980, 2001—2003 роках.

У 2002—2005 роках в рамках мистецьких акцій: виставка ілюстрацій до українських народних казок та серії «Костьоли Жешува» (грудень 2002 — березень 2003, ТОКМ; березень-травень 2003, Бережанський музей книги); 200] — експозиції, присвячені Рокові Польщі в Україні:

• «Костьоли Жешува» (травень-липень, Бережанський музей книги; вересень, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка; листопад, ТАНГ);
• «Юліуш Словацький у графічних аркушах Євгена Удіна» (від вересня, Кременецький літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького);
• виставка книжкових ілюстрацій (жовтень 2003 — жовтень 2004, ТАНГ);
• виставка в Тернопільському кооперативному торговельно-економічному коледжі (лютий–березень 2016)^[1].

Твори зберігаються у музеях, державних установах і приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Премії та нагороди

• Відзнака Тернопільської міської ради — Почесний хрест «За заслуги перед містом Тернополем» (2001).
• Премія імені Іванни Блажкевич (2006).
• Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2010).