Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Узбек Віктор Спиридонович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Узбек Віктор Спиридонович (26 листопада, 1939, Маріуполь, Донецька область — 6 грудня 2020, Маріуполь) — український художник-гравер, скульптор-медальєр. Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України (2017)[1].
Remove ads
Життєпис
Народився 26 листопада 1939 року в місті Маріуполь. Його батько Спиридон Савич (1906—1996), грек за походженням, працював на комбінаті «Азовсталь», мати — Олена Филимонівна (1910—1988), українка.
Закінчив 1957 року середню школу № 51. У 1957—1961 роках працювавна заводі «Азовсталь» та на фабриці художніх виробів.
У 1961—1973 роках жив, навчався і працював у місті Новосибірськ. У 1962 році поступив на архітектурний факультет Новосибірського інженерно-будівельного інституту, але після чотирьох років навчання вирішив освоїти роботу гравера, почав працювати у майстерні «Сибірський сувенір».
Виставкову діяльність розпочав 1970 року. Того ж року став переможцем конкурсу на розробку герба міста Новосибірськ.
1973 року Віктор Спиридонович повернувся до Маріуполя, працював у художньо-виробничому комбінаті Донецького обласного відділення Спілки художників СРСР.
Співпрацівав з уславленим маріупольським скульптором і медальєром Юхимом Харабетом (1929—2004).
Захоплювався колекціонуванням медалей.
Помер Віктор Спиридонович Узбек 6 грудня 2020 року[2].
Remove ads
Творчість
Узагальнити
Перспектива
Художник розробив і ввиконав понад 700 робіт, створених в різноманітних матеріалах і техніках. Серед творів митця — медалі, плакети, значки, моделі орденів для нагород, скульптура малих форм. Тематика робіт також різноманітна: історичні події, культура, спорт, історія підприємств.
Особливе місце в творчості художника посідали портретні медалі, ордени, значки та інші відзнаки, присячені видатним історичним та культурним діячам: Володимиру Великому, Тарасу Шевченку, Миколі Гоголю, Архипу Куїнджі та іншим[3].
Віктор Узбек автор медалі лауреата Народної премії України імені Тараса Шевченка, а також мистецьких відзнак, лауреатських нагрудних знаків Всеукраїнської премії імені Данила Щербаківського і Всеукраїнської молодіжної премії імені Костя Широцького, мистецького знаку «Майстер року»[4], почесної медалі «Меценат України»[5] тощо.
Створював медалі і значки, присвячені рідному місту: «Почесний громадянин міста Маріуполя», «Почесна громадянка міста Маріуполя», «50 років заводу Азовсталь» тощо. Автор пам'ятних медалей до міжнародних мистецьких фестивалей «Меморіал А. І. Куїнджі» 2007, 2012, 2016 років[6].
Учасник понад 50 обласних, республіканських, міжнародних художніх виставок[7][8]. Остання персональна виставка відбулася до 80-річчя від дня народження митця в Художньому музеї імені Куїнджі (Маріуполь, 2019)[9].
Не забував художник і своє грецьке коріння. Він автор почесної награди «Знак ФГТУ», знака, присвяченого міжнародному фестивалю грецької культури «Мега Йорти», ордена Святого Митрополита Ігнатія,
Твори медальєра зберігаються в музеях України, в приватних колекціях Канади, США, Греції, Польщі, Німеччини, Бельгії, Швеції та інших країн.
Remove ads
Відзнаки
- Почесний громадянин міста Новосибірськ
- Лауреат Всеукраїнської премії імені Тетяни Яблонської (2014)
- Лауреат премії імені Миколи Ярошенка (Полтава, 2015)[10]
- Лауреат премії Георгія Чернявського (2016)
- Дауреат Всеукраїнської премії імені Данила Щербаківського (2016)
- Заслужений художник України (2017).
Примітки
Див. також
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads