Українська демонологія

Українська демонологія — сукупність окультних уявлень українців, котрі спираються на віру в злих духів.

Демонології української символіка — символіка, пов’язана з образами чортів, відьом, домовиків, русалок, мавок, песиголовців, упирів та інших^[1].

Джерела української демонології

На час прийняття християнства населення Київської Русі сповідувало язичництво, котре спиралося на віру в уособлення сили стихій, як позитивних так і негативних. Однак з часом, під впливом запровадження християнства, змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу злу, нечисту^[2].

Етнографи вважають, що більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їх уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці тощо.

Українські демонологічні образи

• Баба
• Болотяник
• Блуд
• Вирлоок
• Вихор
• Відьма
• Відьмак
• Вій
• Вовкулака
• Водяник
• Гук
• Домовик
• Заложні мерці
• Земляний дух
• Злидні
• Змій
• Лісовик
• Лісниці
• Мавки
• Мара
• Нічниця
• Одмінник
• Перелесник
• Песиголовці
• Повітруля
• Польовик
• Полоз
• Попелюха
• Потерча
• Полудниця
• Русалки
• Скарбник
• Упир
• Дідько
• Чугайстер
• Щезник

Демонологія у літературних творах

Створені українським народом демонічні образи яскраві, химерні, а втім реальні, так як може бути реальним живопис талановитого колориста, котрий відходить від суворості ліній та витриманості перспективи, натомість відтворює своїм пензлем імпресію образа у вишуканому поєднанні фарб, не могли не відбитися у народних казках та піснях, повсякденному спілкуванні, а також творах українських авторів як класичних, так і сучасних.