Ульф фон Ейлер

Ульф Сванте фон Ойлер (швед. Ulf Svante von Euler; народився 7 лютого 1905 року, в Стокгольмі, Швеція — помер 9 березня 1983 року) — шведський фізіолог та фармаколог, лавреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1970 року «за відкриття, що стосуються гуморальних передавачів у нервових закінченнях і механізмів їхнього зберігання, виділення та інактивації». Ейлер відкрив простагландин, піперидин та норадреналін.

Ульф Сванте фон Ейлер
швед. Ulf Svante von Euler
Народився	7 лютого 1905(1905-02-07) Стокгольм, Швеція
Помер	9 березня 1983(1983-03-09) (78 років) Стокгольм, Швеція[1]
Поховання	цвинтар Сульниd[2]
Країна	Швеція
Діяльність	фармаколог, фізіолог, нейронауковець, фармацевт, хімік, лікар, дослідник
Alma mater	Каролінський Інститут
Галузь	фізіологія
Заклад	Каролінський Інститут
Посада	професор
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство[3] Національна академія наук США Royal Academy of Medicine of Cataloniad
Батько	Ганс Карл Август Симон фон Ейлер-Хельпін[1]
Мати	Астрід Клеве[4][1]
Брати, сестри	Karin Stolped Georg von Eulerd
У шлюбі з	Dagmar Cronstedtd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1970)
Ульф фон Ейлер у Вікісховищі

Родинні зв'язки

Ульф фон Ейлер є сином Ганса фон Ейлер-Хельпіна — члена Королівської шведської академії наук, іноземного члена АН СРСР. Також він є нащадком великого математика Леонарда Ейлера.

Посилання

• Автобіографія на Нобелівському сайті