Умм Аль-Кірам

Умм аль-Кірам бінт аль-Мутасім ібн Сумадіх (араб. أم الكرام بنت المعتصم ابن صُمادح, кінець ХІ століття) — принцеса та андалузька поетеса, донька Абу Ях'ї Мухаммада бен Мана, аль-Мутасіма, володаря Альмерійської тайфи (що нині відповідає провінції Альмерія, Андалусія, Іспанія).

Умм Аль-Кірам
Народилася	1051  Альмерія, Андалусія, Іспанія
Померла	1091  Альмерія, Андалусія, Іспанія
Країна	Альмерійська тайфа[1]
Діяльність	письменниця, поетеса
Знання мов	арабська
Жанр	поезія
Конфесія	іслам
Рід	Banu Sumadihd
Батько	Абу Ях'я Мухаммад аль-Мутасім[1]

Належачи до династії Бану Сумадіх, вона мала трьох братів, двоє з яких також були поетами: Раф ад-Даула та Убайдаллах.^[2]

Ібн Ідарі стверджує, що розум принцеси був настільки дивним, що батько виховував її разом з братами, і вона перевершила всіх у мистецтві поезії. Цей автор посилається на єдині літературні твори, які залишилися від принцеси, любовні вірші, присвячені ас-Самару, євнуху надзвичайної краси, що походить з Денії, який брав участь в управлінні королівством, що дозволяло йому бути поруч з принцесою. Коли володар Абу Ях'я, батько Умм аль-Кірам, дізнався про їхній роман, він наказав убити євнуха.^[3]

Її найвідоміший вірш такий:

О, друзі, яке це диво - кохання палке. тож не для того, щоб бути знищеним, разом з Місяцем, ніч з найвищих небес на землю. Моя пристрасть полягає в тому, що я люблю так. Якби ми розлучилися, серце моє за ним би пішло. О, якби я знала. Якщо є спосіб бути наодинці вдвох які не досягають вух шпигуна. Як чудово. Я хочу бути наодинці з моїм коханим. Щоб він жив у мені – у серці й думках.[4]

Родовід